14.Свобода та відповідальність

Свобода і відповідальність завжди виявляються в конкретній діяльності, коли людина, переслідуючи свої інтереси, здійснює вибір цілі і здійснює усвідомлене дію для її досягнення. Досягнуті при цьому цілі свідчать про рівень (кордонах) розвитку її свободи і відповідальності. Людина не має повну (абсолютної) свободою, а отже, і відповідальністю, який би силою духу, прагнень і бажань їх реалізувати, він не мав. Його свобода, а значить і відповідальність, завжди відносні, залежні, змінні і володіють певною мірою - межами можливостей їх здійснення. Міра (межі) свободи і відповідальності залежать, природно, від обєктивних умов життєдіяльності особистості, так само як і від неї самої, її цілей, які вона ставить перед собою і які втілює у своїй діяльності. Особистість не просто вибирає цілі з того, що їй пропонує суспільство, вона вибирає їх з позицій своїх можливостей реалізувати ці цілі саме в даних конкретних умовах своєї життєдіяльності. Звичайно, людина здатна робити вибір: змінити сферу діяльності, здобути освіту, завести сімю і т.д., але лише за умови реальних можливостей все це зробити. Реальні можливості особистості у виборі і діях, хоча і можуть бути гранично широкими, проте, не можуть бути безмежними. Це значить, що сама свобода внутрішньо суперечлива, невизначена, може відповідально фіксуватися особистістю тільки "тут-і-тепер", тобто ситуаційно. Індивід може зі знанням справи і відповідально робити вибір з безлічі самих різних варіантів і здійснити автономне дію тільки в рамках своєї конкретної діяльності і на її основі. Вихід людини за рамки ситуації своїй конкретній діяльності зобовязують його опанувати новим знанням справи, щоб діяти вільно. І так постійно. Виходить, що, як сказав одного разу Гете, "вільний перший крок, але ми раби другого". Інакше кажучи, людині весь час потрібно як би завойовувати свою свободу, ставлячи перед собою все нові і нові цілі. Проте зробити він це може, звичайно, тільки разом з іншими людьми, роблячи вільним і суспільство, в якому він живе, тому що не можна бути вільним для себе, будучи невільним від інших. Таке невпинний рух до свободи, відповідальності, їх постійне досягнення у життєдіяльності людини сприяють реалізації його особистісного потенціалу.

12. Категорії добра і зла як абсолютні координати моралі

«Добро» є одним із найзагальніших понять моралі й категорією етики. Розуміння, спосіб тлумачення, аргументації природи й сутності добра і зла істотно впливають на визначення інших категорій етики і на всю етичну концепцію, оскільки ці категорії основні фундаментальні. У них найповніше виявляється спе­цифіка моралі, бо саме за допомогою категорій «доб­ро» і «зло» виділяється, окреслюється моральний фе­номен, тобто моральний аспект діяльності, людської свідомості, поведінки, взаємин людей, їх ставлення до природи.

Зміст категорії «добро» іноді ототожнюють із сутніс­тю моралі взагалі, хоча більшість учених розглядали доб­ро як морально-позитивне начало, зло — як морально-негативне, а саму етику — як учення про добро і зло. Добро — найвища, абсолютна вселюдська цінність, причетність до якої наповнює життя людини сенсом, воно стає самоцінним, а не служить засобом для досягнення інших цілей; уявлення про добро перебуває в органічному взаємозв'язку з ідеалом суспільс­тва і особистості.

Людині постійно доводиться вдаватися до категорій „добро” і „зло”, оскільки без співвіднесення з ними джерелом і критерієм моральних вимог не може бути ні її свідомість, ні громадська думка. Щоб спромогтися на здійснення добра, необхідно знати, чим воно є насправді. В іншому разі будь-які намагання зробити це , будуть лише механічною дією. В історії уявлення про добро і зло призводили до трагічних наслідків (хрестові походи, інквизиція, фашизм).