11.Історія етичної думки в Україні

З глибин віків український народ прагнув дошукатися правди, знайти відповіді на питання, як жити, для чого жити, в чому полягає суть добра і зла, справедливості й несправедливості, що є їх джерелами, якими мають бути стосунки людей у сім'ї і відносини їх у суспільстві.

Тривалий час притаманна нашим далеким пращурам мораль залишалася загалом поза їх увагою. Проте конфлікти, які епізодично виникали у стосунках між членами сімей, мешканцями населених пунктів, соціальними групами князівств, а пізніше — і конфлікти між князівствами пробудили в них потребу і здатність піддавати осмисленню свою буденну свідомість, зокрема й моральну, і реальні стосунки між людьми. Роль такої рефлексії на перших порах відігравала міфологія. 

Саме міф був першою формою самоусвідомлення людини у світі, коли вона ще не виокремлювала себе з природи і соціуму, а ототожнювалася з навколишнім світом. Українські міфи, початкові вірування були найтісніше пов'язані з життям — з природою довкілля, бо це вимагалося всім господарським побутом. Тогочасна людина прагнула бути зі своєю природою в найкращих стосунках. Набуття саме природними (а не надприродними) силами у свідомості наших пращурів сакрального характеру, відсутність чіткого протиставлення душі і тіла обумовили характер їх моралі. В українських народних казках, переказах, піснях фігурують різні демонічні сили, часто з людською подобою. Одні з них постають як носії добра, інші — зла. Міфи втілювали в собі перші загальні і разом з тим наглядні уявлення про добро, зло, справедливість, добру і лиху долю тощо. Наприкінці X—XI ст. міфологічна картина світу стала предметом аналізу мислення. Поступово міф "руйнується", виникає філософське мислення, яке все більше тяжіє до створення понятійної картини світу. На перших порах філософствування виявлялося у спробах витлумачити відомі і водночас невідомі терміни, які стосуються граничних засад людського буття ("добро", "зло" та ін.).

16. Сенс життя, сенс буття — філософська та духовна проблема, що має відношення до визначення мети існування, призначення людства, людини як біологічного виду, одне з основних світоглядних понять, що має величезне значення для духовно-морального становлення особистості.

Питання про сенс життя також може розумітися як суб'єктивна оцінка прожитого життя та відповідності досягнутих результатів початковим намірам, як розуміння людиною змісту та спрямованості свого життя, свого місця у світі, як проблема впливу людини на навколишню дійсність та постановки людиною цілей, що виходять за рамки його життя

Питання про сенс життя - одна з традиційних проблем філософії, теології та художньої літератури, де вона розглядається переважно з точки зору визначення того, у чому полягає найгідніший людини сенс життя.

Уявлення про сенс життя складаються в процесі діяльності людей і залежать від їх соціального становища, змісту розв'язуваних проблем, способу життя, світорозуміння, конкретної історичної ситуації. У сприятливих умовах людина може бачити сенс свого життя в досягненні щастя і благополуччя; у ворожому середовищі існування, життя може втратити для неї свою цінність і сенс.

Питання про сенс життя люди ставили і ставлять досі, висуваючи конкуруючі між собою гіпотези, філософські, теологічні та релігійні пояснення. Отримані відповіді на ці питання формували науку. У даний момент наука в змозі відповісти з певною часткою достовірності на конкретні запитання на кшталт «Як саме...?», «За яких умов...?», «Що буде, якщо...?».Ненауково поставлені запитання, типу «У чому (що є) мета (сенс) життя?», «Навіщо мені жити?» залишаються в рамках тільки філософії і теології. Біологічні основи виникнення подібних питань досліджуються в психології. (Див. також Суїцид). Окремо можна помітити, що в рамках психології запитання «Яка мета життя людини взагалі?» може бути вивчене (і вивчається), оскільки психологія оперує поняттями «мета», «людина» і «життя».

18. Щастя---як—етична----категорія  Щастя можна розглядати і як своєрідний мотив діяльності, у цій своїй "іпостасі" воно первинне по відношенню до неї, програмує її. Як мотив щастя існує як щось, само собою зрозуміле, що не завжди усвідомлюваний фон діяльності, в тій чи іншій мірі (залежно від особистості та обставин її буття) визначає життєву стратегію, складним чином (іноді надзвичайно конфліктно) пронизує всю систему індивідуальних цінностей .  Що стосується імперативної характеристики щастя, то вона досить умовна. Прагнення до щастя - природне бажання, яке визначається природою людини; зовнішнє веління тут, по суті, відсутня, детермінація(якщо про неї можна вести мову) представлена ​​як самодетерминация.  Виділяючи ці три "образу" щастя, ми повинні віддавати собі звіт, що у своєму реальному, конкретному бутті щастя існує як складний "сплав" оцінки, веління, мотивації, який специфічно виражається мовою емоційно-психологічного апарату людини.  Щастя можна розглядати як складне взаємовідношення об'єктивного і суб'єктивного, яке має різні форми прояву. Будь-яке індивідуальне уявлення про щасливе життя, наскільки б своєрідним воно не було, не вільно від соціальних впливів, що накладають істотний відбиток на всю систему ціннісних орієнтацій особистості. Наявність соціальної, тобто об'єктивної по відношенню до індивіда, детермінаціїособистісних уявлень про щастя і їх практичної реалізації не означає, звичайно, фатальної зумовленості людської долі. Різні люди, як відомо, по-різному ведуть себе навіть у подібних соціальних умовах, проявляючи здатність (або нездатність) до підтримки своєї особистісної автономії, незалежності. (Активний, вольова людина здатна подолати навіть несприятливий для нього збіг обставин, слабкий ж навіть у відносно пристойних умовах знаходить підстави для нарікань на долю). 

Вибір орієнтації в цьому питанні - справа добровільна, проте потрібно бути готовим прийняти наслідки свого вибору, а вони можуть виявитися досить сумними. Певною страховкою від майбутніх розчарувань може служити добре продумана "цільова ієрархія", що дозволяє створити сенс-життєву перспективу. Тим не менш, як би хитромудро не будували ми свою життєву стратегію, уникнути болісних переживань, горя і бід нам не дано.