4. Етичні ідеї стародавньої Індії

Філософсько-правові погляди Стародавньої Індії не відокремлювалися від моралі і були етико-політичні доктрини. Підвищений інтерес до проблем моралі взагалі характерний для ідеології формуються соціальних общин. Перетворення в суспільстві та державі у багатьох навчаннях зв'язувалися зі змінами в способі життя людей, з їх моральним поводженням. Саме мистецтво управління державою часом зводилося до морального вдосконалення правителів, до керування силою особистого прикладу. Для філософських вчень Стародавньої Індії характерно те, що в них не лише зберігалися, а й розвивалися релігійно-міфологічні погляди. Давньоіндійські соціально-політичні теорії стали складними ідеологічними структурами, тобто складалися з релігійних догм, моральних уявлень і прикладних знань про державу і право.

Соціально розділене суспільство Стародавньої Індії - найбільш ранній тип суспільства, який прийшов на зміну суспільству первісній.Економічне він характеризується пануванням патріархального натурального господарства, визначеної стійкістю 5 Jнедержавних форм власності на землю та общинного землеволодіння, вкрай повільним розвитком індивідуальної приватної власності. Традиціоналізм громадського життя, незрілість класів і класової самосвідомості позначилися на змісті філософських поглядів Стародавньої Індії на державу і право. Чільне місце в суспільній свідомості ранньоклассових індійських товариств займали міфи про божественне надприродне походження суспільних порядків. З міфами пов'язані традиції обожнювання існуючої влади і її приписів. Філософсько-правові вчення Стародавньої Індії залишались суто прикладними. Головним чином вони стосувалися питання мистецтва (ремесла) управління, механізму здійснення влади і правосуддя. Інакше кажучи, в політичних доктринах містилися не стільки теоретичні узагальнення, скільки конкретні проблеми техніки та методів відправлення влади. Державна влада ототожнювалася з владою правителя. Верховний правитель вважався уособленням держави, осередком усієї державності. В індійських трактатах государ і його держава є головними елементами держави.

Невід'ємною частиною ранніх філософський-правових систем Стародавньої Індії були етичні погляди, що додавали цих систем певне забарвлення. Так, у давньоіндійських Ведах добро і справедливість розцінювалися як вищий закон світоустрою, який забезпечує загальний порядок і гармонію.

5. Етичні ідеї Стародавнього Китаю

Етичні ідеї Китаю формуються близько 2 тисячоліття до н.е. Перше джерело – «Статті, закони та моральні норми царя Му». Основніетичні поняття:

Сяо – принцип шанування предків.

Лі – закони, обряд вшанування та жертвоприношень, порядок світу.

Де – доброчесність, пов’язане з поняттям «сінь» — слухняний.

Уявлення про злагодженість природного та людського світу знайшло відображення у етичному вченні, де світ уявляли, як світ взаємодії 5 стихій: вода, земля, вогонь, дерево і метал. Вони визначали 5 якостей людини: мудрість, людинолюбство, шанування старших, мужність і вірність.

В 6-7 столітті до н.е. відбувається криза етики Китаю. Шукались моральні настанови, які б сконцентрували уявлення про державу. Тому з’явилосьКонфуціанство.

Конфуцій зберігає етичні поняття, але інакше їх трактує. Наприклад, якщо багаті будуть дотримуватись «лі», то прості люди будуть їх слухати. Носіями законів та мудрості вважаються знатні люди. Основним поняттям ветиці також є «жень» — людинолюбство, яке розумілось як надання кожній суспільній верстві належного їм образу і способу діяльності, тобто кожен має діяти в суспільстві згідно зі своїм соціальним статусом.