32. Трагічне і комічне

Трагічне — естетична категорія, яка характеризує ту грань освоєння світу, що викликається сприйняттям глибоких страждань і навіть загибелі людей, котрі втілюють у собі суспільний естетичний ідеал.

Трагічне тісно пов'язане з величним, оскільки виявляє гідність і велич людини, здатної до самопожертви (Яків у романі «Чого не гоїть вогонь»Уласа Самчука, Калнишевський у романі «Журавлиний крик» Роман Іваничука).

Трагічне становить основу жанрових різновидів трагедії. Трагічні ситуації і колізії художньо досліджуються і в епічних творах («Людина і зброя»Олеся Гончара, трилогія «Озі» Уласа Самчука). Трагічним пафосом пройнято чимало ліричних творів Євгена Маланюка, Євгена Плужника, поетів«розстріляного відродження», шістдесятників-дисидентів. Трагічне по-своєму виявлялося у вершинних творах класицизму, романтизму, реалізму,екзистенціалізму.

Комічне — категорія естетики, що характеризує той аспект естетичного освоєння світу, який супроводжується сміхом без співчуття, страху іпригнічення. У комічній ситуації людина інтуїтивно осягає невідповідність між неповноцінним, недосконалим змістом явища і його формою, яка претендує на повноцінність і значущість, між високою метою і негідними засобами її досягнення.

33.Естетичне почуття

Естетичне почуття — вищий прояв емоційного зворушення людини під впливом естетичних цінностей. Емоційність, що супроводжує чуттєве збудження, проймається інтелектуальним досвідом людини, осмислюється, оскільки позначається і виражається (передається іншим людям) лексико-синтаксичними засобами. Читач, сприймаючи текст літературного твору, асоціативно через відтворювально-творчу уяву співпереживає з персонажами, часто ідентифікується з ними, "заряджається" їхніми почуттями. Виникає т.зв. попередня читацька емоція, яка в процесі читання поглиблюється, перетворюється за рахунок синтезу почуттів, що збуджуються емоційним світом персонажів. Композиційні засоби, ритміко-інтонаційні чинники, фоніка твору сугерують додаткові емоції, які долучаються до попередніх емоційних зворушень. Цитація, стилізація, інтертекстуальність також спричиняються до їх збагачення. 

34. Естетичний смак

естетичний смак — показник цілісності людської індиві­дуальності, оскільки сприяє формуванню особистості. Це здійснюється, коли людина досягає віку 13—20 років, а естетичний смак тоді є навряд чи не найголовнішим засобом об’єкти­вації особистості. Для молоді цілком природним вважається бажання акцентувати на тому боці життя, який виразно та рель­єфно стверджує її як самобутність. Це — зовнішній вигляд, пе­реваги у музиці, літературі, мистецтві в цілому поведінці. Часто це прагнення набуває спотворених форм. Так виникає молодіж­на субкультура, згідно з законами якої юнаки та дівчата ще досить умовно освоюють засоби і прийоми створення індиві­дуального стилю життя, здійснюють пошуки гармонійних відно­син з собою та оточуючими. Але не завжди цей закономірний процес позитивно сприймається суспільством: так сталося з куль­турою (хоча часто вона зветься контр- або антикультурою) хіпі, панків, рокерів, металістів тощо.