13 Ліквідація підприемств з іноземними інвестиціями

Відповідно до частини 2 статті 63 Господарського кодексу України, у разі, коли в статутному фонді підприємства іноземна інвестиція становить не менш як десять відсотків, воно визначаэться підприємством з іноземними інвестиціями. Підприємство, в статутному фонді якого іноземна інвестиція становить сто відсотків, вважається іноземним підприємством. Як правило, поточне управління господарською діяльністю іноземними підприємствами або підприємствами з іноземними інвестиціями здійснюється виконавським органом, дирекцією, що призначається іноземними інвесторами. Керівники філій і представництв іноземних підприємств і підприємств з іноземними інвестиціями діють на підставі довіреності. Іноземні інвестори, будучи власниками підприємства, безпосередньо зацікавлені в отриманні прибутку від діяльності підприємства. Проте, зважаючи на віддаленість головного офісу компанії від фактичного знаходження її дочірньої компанії і місця здійснення нею господарській діяльності, контроль за здійсненням такої діяльності достатньо важко організувати і забезпечити. Безконтрольність і відсутність відповідальності дирекції підприємства приводить до негативних наслідків фінансового стану підприємства, і як наслідок безперспективність і збитковість ведення господарської діяльності і, кінець кінцем, припинення підприємства, його ліквідація.  У відповідності до частини 1 статті 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом», якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа зобов'язана звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи. Враховуючи, що рішення про ліквідацію іноземного підприємства або підприємства з іноземними інвестиціями ухвалюється унаслідок його неприбутковості, безперспективності і, як правило, неплатоспроможності, ліквідація такого підприємства проходить у порядку, передбаченому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом». 

14 Особливості оподаткування іноземних інвестицій

Згідно з чинним законодавством підприємством з іноземними інвестиціями вважається таке підприємство, в статутному капіталі якого не менш як десять відсотків становить іноземна інвестиція (ст. 116 Господарського кодексу України). Слід зазначити, що станом на сьогоднішній день режим оподаткування підприємств з іноземними інвестиціями є ідентичним тому, який передбачений для звичайних українських платників податків. Так, у відповідності до ч. 2 ст. 394 Господарського кодексу України відносини щодо оподаткування іноземних інвесторів та підприємств з іноземними інвестиціями регулюються податковим законодавством України. Ст. 20 Закону України «Про режим іноземного інвестування» визначено, що підприємства з іноземними інвестиціями сплачують податки відповідно до законодавства України. Останнім не передбачено яких-небудь пільг при створенні підприємств з іноземними інвестиціями, які б могли суттєво вплинути на збільшення обсягу іноземних інвестицій на території України. Тим не менш, податкове законодавство України містить ряд особливостей, що стосуються оподаткування іноземних інвестицій, мова про які піде нижче. Звільнення від обкладення державним митом Ст. 18 Закону України «Про режим іноземного інвестування» передбачено, що майно, яке ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного капіталу підприємств з іноземними інвестиціями (крім товарів для реалізації або власного споживання), звільняється від обкладення митом. Звільнення від такої сплати має певні особливості. Зокрема, пропуск майна на територію України митні органи здійснюють на підставі виданого підприємством простого векселя на суму мита з відстроченням платежу не більше ніж на 30 днів з дня оформлення ввізної вантажно-митної декларації. За ці 30 днів для погашення векселя (а отже, і звільнення від сплати мита) підприємство має зарахувати майно на свій баланс і отримати про це відмітку на примірнику векселя від податкової інспекції за своїм місцезнаходженням. Слід також зауважити, що така інвестиція не повинна бути відчужена протягом трьох років з дня її зарахування на баланс підприємства, інакше вказане вище звільнення інвестиції від обкладення митом втрачає свою силу і підприємство з іноземними інвестиціями зобов'язане сплатити ввізне мито. Звільнення від оподаткування податком на прибуток Згідно з п. 136.1.3 ст. 136 Податкового кодексу України доходи у вигляді сум коштів або вартості майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, не враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток. Водночас, як випливає з листа Державної податкової адміністрації України № 23881/7/15-0317 від 19.12.2006 р., вартість майна, отриманого як внесок до статутного капіталу, не включається до складу вартості витрат платника податків. Таким чином, інвестиції, що надходять на територію України в якості внеску до статутного капіталу українського підприємства, звільняються від оподаткування податком на прибуток. Податок на додану вартість Внесення іноземних інвестицій грошовими коштами не було і не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість (п. 3.2.4 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 196.1.4 ст. 196 Податкового кодексу України).  Натомість, внесення майна (основних фондів) у статутний капітал українських підприємств в якості іноземної інвестиції не підлягало оподаткуванню податком на додану вартість лише до 31.03.2005 р., коли діяла норма пп. 3.2.8 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість». Згідно з останньою передача основних фондів як внеску до статутного фонду юридичної особи для формування її цілісного майнового комплексу в обмін на емітовані нею корпоративні права, у тому числі при ввезенні основних фондів на митну територію України, не була об'єктом оподаткування податком на додану вартість. Незважаючи на це, норму було вилучено з Закону. З прийняттям Податкового кодексу України підхід законодавця до цього питання не змінився, тож станом на сьогоднішній день майнові іноземні інвестиції прирівнюються до імпортних операцій та підлягають оподаткуванню податком на додану вартість. Проте слід зазначити, що сума сплаченого податку на додану вартість може бути віднесена платником податку до складу податкового кредиту у періоді, наступному після сплати. Вказане випливає з пп. «б» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, згідно з яким право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання необоротних активів, зокрема, при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів, як внесок до статутного фонду). Тобто частина суми (або вся сума) сплаченого на митниці податку на додану вартість може бути відшкодована підприємству державою. Але з огляду на сучасні реалії відшкодування державою податку на додану вартість (мова йде про пошук органами державної податкової служби будь-якої причини для відмови у відшкодуванні), таку пільгу важко назвати фактично діючою та суттєвою. ВИСНОВОК: Отже, можна зробити висновок, що чинне податкове законодавство України не передбачає будь-яких суттєвих пільг, які б сприяли залученню інвестицій на територію України. На рівні з податковими ризиками іншого характеру, з якими зіштовхується іноземний інвестор на території України (нестабільність податкового законодавства, несвоєчасне та неповне відшкодування податку на додану вартість, тенденції судів приймати рішення на користь держави у податкових спорах тощо), це формує імідж України як країни зі слабкою інвестиційною привабливістю.