11 Державна експертиза інвестицій

Стаття 15. Державна експертиза інвестицій

1. Обов'язковій державній експертизі у повному обсязі підлягають інвестиційні програми та проекти будівництва, що здійснюються із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій, за винятком об'єктів цивільного та виробничого призначення, для затвердження проектів будівництва яких комплексний висновок державної експертизи не є обов'язковим. Інвестиційні програми та проекти будівництва, що здійснюються за рахунок інших джерел фінансування, підлягають експертизі згідно з частиною першою статті 8 цього Закону.

Державна експертиза інвестиційних програм і проектів будівництва проводиться на засадах організаційної єдності державним підприємством "Спеціалізована державна експертна організація - Центральна служба Української державної будівельної експертизи" центрального органу виконавчої влади з питань будівництва та архітектури та її місцевими підрозділами (філіями) за участю експертних підрозділів організацій - співвиконавців комплексної державної експертизи. 2. У разі необхідності експертиза окремих інвестиційних проектів і програм може здійснюватись експертними комісіями, створюваними Верховною Радою України.

12. Майно іноземних громадян яке не може знаходитись на території укр.

Серед багатьох нормативних актів, що регулюють процеси приватизації в Україні, крім вищезазначених, іноземним інвесторам у своїй діяльності, в першу чергу, слід звернути увагу на такі:

— "Положення про порядок підготовки, організації та проведення міжнародних конкурсів у сфері приватизації в Україні", затверджене наказом Фонду державного майна України від 27 квітня 1994 р. № 242. Це Положення визначає особливості проведення міжнародних конкурсів у сфері приватизації об'єктів державної власності на території України;

— "Перелік майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація яких не допускається", затверджений Декретом Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1992 р. № 26—92. Необхідно зазначити, що дія цього Декрету розповсюджується і на українських суб'єктів господарської діяльності;

— "Перелік об'єктів, які не підлягають приватизації", затверджений Постановою Верховної Ради України від 3 березня 1995 р., у якому перераховані конкретні підприємства, установи, організації, що не можуть бути приватизованими як українськими суб'єктами господарської діяльності, так і іноземними;

— "Перелік видів майна, яке не може знаходитися у власності громадян, громадських об'єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України", затверджений Постановою Верховної Ради України від 17 червня 1992 р.

Особливе місце серед підзаконних нормативних актів, що регулюють порядок участі іноземних інвесторів у приватизації, займають постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку підприємств (що перебувають у загальнодержавній власності), приватизацію майна яких доцільно здійснити із залученням іноземних інвестицій".

Придбання іноземними інвесторами майнових прав на землю та інші природні ресурси регулюється Земельним кодексом України, Лісовим кодексом України, Водним кодексом України, Кодексом України про надра та рядом інших нормативних актів.

Відповідно до ст. 6 Земельного кодексу України та п. З ст. 11 Закону України "Про власність", іноземним громадянам та особам без громадянства земельні ділянки у власність не передаються.

Стосовно громадян іноземних держав та осіб без громадянства Законом України "Про власність" установлено, що вони користуються правами та несуть обов'язки стосовно належного їм на території України майна нарівні з громадянами України, якщо інше не передбачено законодавством нашої держави (ч. 2 ст. 11). Тобто, на іноземців у питаннях права власності поширюється національний режим. Зазначене випливає з вимог Закону України "Про власність", де окремим положенням підкреслюється, що суб'єктами права на приватну власність, окрім громадян України, можуть бути також іноземні громадяни та особи без громадянства (ст. 11). У Законі України "Про правовий статус іноземців" також зазначається, що іноземці можуть відповідно до законодавства України мати у власності будь-яке майно, успадковувати й заповідати його, зокрема іноземці мають право власності на житло відповідно до законодавства України (статті 12, 13).

Набувати право власності на майно іноземці могли через приватизацію.

Деякі об'єкти в Україні не можуть належати на праві власності іноземним громадянам та особам без громадянства : земля, її надра, повітряний та водний простір, інші природні ресурси її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони.

Законодавством України встановлено, що земля може надаватися іноземним суб'єктам права у користування. Так, у постійне користування (без заздалегідь установленого строку) земля надається радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, спільним підприємствам, міжнародним об'єднанням і організаціям за участю українських та іноземних юридичних і фізичних осіб, підприємствам, що повністю належать іноземним інвесторам.

Відповідно до Кодексу України "Про надра" не передаються у власність іноземним суб'єктам права й надра України.

Іноземним юридичним та фізичним особам надра в користування надаються на конкурсній основі на підставі угод (контрактів) з урахуванням вимог законодавства про зовнішньоекономічну діяльність, Кодексу України "Про надра", інших актів законодавства.

Загалом питання, пов'язані з наданням природних ресурсів у користування, є компетенцією приймаючої сторони.

До об'єктів, які не можуть перебувати у власності громадян інших держав на території України, належать такі, що затверджені постановою Верховної Ради України "Про право власності на окремі види майна" від 17 червня 1992 р.Так, у власності зазначених суб'єктів права не можуть бути:

зброя, боєприпаси (крім мисливської та пневматичної зброї, зазначеної в Додатку № 2 до вказаної постанови, а також спортивної зброї та боєприпасів до неї, що купуються громадськими об'єднаннями з дозволу органів внутрішніх справ), бойова і спеціальна військова техніка, ракетно-космічні комплекси;

вибухові речовини й засоби вибуху; всі види ракетного палива, а також спеціальні матеріали та обладнання для його виробництва;бойові отруйні речовини;наркотичні, психотропні, сильнодіючі отруйні лікарські засоби (за винятком отримуваних громадянамиза призначенням лікаря);протиградові установки;державні еталони одиниць фізичних величин; спеціальні технічні засоби негласного отримання інформації (ці засоби не можуть також перебувати у власності юридичних осіб недержавних форм власності);електрошокові пристрої та спеціальні засоби, що застосовуються правоохоронними органами, крім газових пістолетів і револьверів та патронів до них, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії.

Перелік об'єктів, які не можуть перебувати у власності іноземних громадян, осіб без громадянства та інших іноземних суб'єктів, викладено в ч. 2 ст. 5 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" від 19 лютого 1997 р.

Певне майно може використовуватися іноземцями тільки на території України. Його вивезення за межі митної території нашої держави заборонене.

Майно, необхідне для виконання контрактів іноземними юридичними особами та громадянами, надається їм на умовах, передбачених законодавством України.

Питання про користування майном, яке не є у власності іноземних суб'єктів, регулюється й законодавством про іноземні інвестиції. В Україні, зокрема, передбачається користування з присвоєнням користувачем плодів. Певною мірою вже вказувалося, що користування майном може оформлятися договором майнового найму (оренди).

Отже, суб'єкти іноземного права можуть бути власниками, володільцями та користувачами майна в Україні, якщо це прямо та у виключній формі не заборонене законом України.