1 .М.Інвестиційне право. Співвідношення з публічним, торговим ,економічним правом.

Міжнародна інвестиційна система — це сукупність всіх структурних елементів, пов’язаних з міжнарод­ним переміщенням капітальних потоків: інвесторів, інвестицій, ре­гулюючих органів та правової надбудови. Функціонування міжна­родної інвестиційної системи залежить від масштабів транс­кордонного руху капіталів, які, в свою чергу, визначаються:

1)ступенем «відкритості» економіки, який закладений у внут­рішньодержавному праві (висота «економічних кордонів»);

2)правовим статусом інвесторів у контексті міжнародного права і внутрішнього права (включаючи гарантії інвестицій).

Вищезазначені чинники можуть регулюватись певними міжнаро­дними правовими нормами. Систему міжнародно-правових норм, які регулюють відносини в сфері міжнародного ринку капіталів, назива­ють міжнародним інвестиційним правом. Суб’єктами міжнародно­го інвестиційного права є публічні особи — держави та міжнародні організації. Зазначимо, що основними «дійовими особами» в міжна­родній інвестиційній системі є приватні особи, насамперед — транс­національні корпорації/транснаціональні банки (ТНК/ТНБ) — інвес­тори. Тобто склад суб’єктів міжнародної інвестиційної системи є ширшим за склад суб’єктів міжнародного інвестиційного права.

Міжнародне інвестиційне право становить частину міжнарод­ної інвестиційної системи та її правової надбудови. Іншими час­тинами правової надбудови в міжнародній інвестиційній системі виступають:

•внутрішнє право окремих суверенних країн;

•транснаціональне право.

Міжнародне інвестиційне право виконує дві головні функції:

1) надає гарантії інвестицій;

2) регулює рух міжнародних інвестицій.

Завдання міжнародного інвестиційного права:

1) створення міжнародно-правового режиму транскордонного руху капіталу;

2) контроль і по можливості уніфікація національних право­вих режимів щодо експорту та імпорту капіталу.

Близько 4/5 всього обсягу угод, операцій, пов’язаних з інвес­тиціями, здійснюються суб’єктами внутрішньодержавного права — насамперед цивільного права (а також державного адміністра­тивного, фінансового права). Тому міжнародне інвестиційне пра­во в своїй значній частині не прямо регулює сферу переміщення інвестицій, а опосередковано — створюючи рамки внутрішньо­державному праву, сприяючи впровадженню до національних систем права уніфікованих норм.

Разом з тим окремі міжнародні договори самі по собі включа­ють ланцюг правовідносин, який знаходиться в системі внутріш­ньодержавного права: так, в результаті міжнародної кредитної угоди до сфери кредитних відносин залучаються банківські ме­ханізми — виникають цивільно-правові відносини між банками різних країн, які своїми діями застосовують норми цивільного, адміністративного, фінансового законодавства.

Методи регулювання в міжнародному інвестиційному пра­ві. В сучасних умовах у міжнародному інвестиційному праві як головний метод регулювання застосовується метод двосторон­нього регулювання міжнародного ринку інвестицій. Але як допо­внення останнім часом все інтенсивніше запроваджується метод багатостороннього регулювання. Це знаходить свій прояв у по­силенні ролі міжнародних економічних організацій (МВФ, МБРР, МФК, МАР, ЄІБ, ЄБРР, ОЕСР, міжнародних організацій інтегра­ційних об’єднань тощо) як регулюючих інструментів і як розроб­ників норм інвестиційного права.

Международное інвестиційне право - система принципів і норм, що регулюють відносини між державами з приводу капіталовло-женій. Основний принцип сформульовано в Хартії економічних прав і обов'язків держав: кожна держава має право регулювати і контролювати іноземні інвестиції в межах дії своєї національної юрисдикції згідно зі своїми законами і постановами і у відповідності зі своїми національними цілями та першочерговими завданнями. Жодна держава не має примушувати надавати пільгового режиму іноземним інвестиціям.