14. Соціальний статус та роль.

Соціальний статус особи – це певне місце людини , особи в суспільній ієрархії, обумовлене ії походженням, професією, віком, статтю, сімейним становищем. У статусі фактично фіксується той набір конкретних дій, що їх здійснює людина в конкретних видах взаємодії . Ієрархія соціальних статусів фіксується поняттям престижу, що відображає значущість у суспільстві або соціальній спільності , верстві, групі людей, які займають ту чи іншу позицію.Досить певною поведінківською характеристикою особи є соціальна роль, що відображає динамічний аспект соціального статусу. Ролеві вимоги закріплюються в рекомендаціях,порадах, правилах, положеннях закону і моралі.

15. Соціологічні концепції особистості.І хоча людина походить від тварини і ніколи не позбудеться повністю властивостей, притаманних тварині, визначальним в ії життєдіяльності є соціальне, формування і функціонування якого обумовлене включеністю людини в систему суспільних відносин.Люди - основний елемент будь-яких соціальних спільностей і систем. Людина, природно, стає не тільки елементом соціальної системи , але й сама є найскладнішою соціальною системою із своєрідною структурою.Соціологія особистості – галузь знань соціології , що має предметом вивчення особи - об’єкт та суб’єкт соціальних відносин в межах соціально - історичного процесу і ціннісних суспільних систем на рівні взаємозв’язків особи і соціальних спільностей.Існує цілий ряд соціологічних концепцій особистості, наприклад : концепція «дзеркального Я», теорія морального розвитку Кольберга, шлях розумового розвитку. В центрі кожної з них знаходить людина та ії взаємодія з суспільством, виражена через самопізнання, механізму сприйняття оцінок,формування певних поглядів.

16. Сутність концепції «дзеркального «я»

Соціальна теорія особистості не реалізує особистість в повній мірі. Напрям та специфіка соціологічного підходу – вивчення особистості як сукупності суспільних відношень,тобто продукт суспільства. Особистість – це певний вираз дійсності людини , певним образом реалізована інтеграція ії соціально значущих рис та психобіологічної основи. Особистістю не народжуються, а стають.

Концепція «дзеркального Я» - одна з перших соціологічних та соціально - психологічних концепцій особистості, яка випливає не з внутрішніх характеристик людини, а з визнання вирішальної ролі взаємодії індивіда. Стержень особистості, ії самопізнання – результат взаємодії, в котрій індивід навчається дивитися на себе як на об’єкт очами інших людей. Суть віддзеркалювання «Я» складається з того, як нас бачать інші, як вони оцінюють нашу поведінку, з одної сторони та нашої реакції на ці оцінки у вигладі роздуму, здивування або сорому, гордості або приниження. Віддзеркалене «Я» часто не співпадає з суб’єктивним.

17.Особливості концепції особистості З.Фрейда.Зігмунд Фрейд – відомий австрійський лікар, психолог, філософ, велику увагу приділяв.Основна проблема психоаналізу - проблема конфлікту особи та суспільства. Психологічна орієнтація зосереджує увагу на виявленні несвідомих процесів, імпульсів,мотивів, захоплень з метою позбавлення пацієнта від неврозів, відновлення його душевної рівноваги. Проблема розв’язання сенсуальних колізій і на найраніших етапах має вирішальне значення не лише в індивідуальному розвитку кожної людини, але й в історичному процесі. В такому ракурсі Фрейд розглядав виникнення держави, релігії, моралі, соціального контролю та ін. Сублімація сенсуальної енергії лежить , за Фрейдом, в основі соціокультурної,художньої та інших видів людської діяльності.

18.Соціалізація особистості :сутність, основні етапи.Соціалізація - процес засвоєння індивідом на протязі життя соціальних норм та культурних цінностей того суспільства, до якого він належить – інтеграція особистості в суспільство. Тобто соціалізація – процес становлення індивіда соціокультурною особистістю. На соціалізацію впливають класові, релігіозні, масові відмінності , культурні традиції та звичаї. На формування особистості впливають наступні чинники: фізичні особливості, навколишнє соціальне середовище, індивідуальний стаж.Виділяють ряд стадій соціалізації: 1.у рамках сім’ї; 2.засвоєння цінностей та норм не сімейного виховання в рамках школи та інших закладів; 3.продовжується на протязі життя. Індивідуальність починає з’являтися тоді, коли у дитини з’являється здатність мислення про себе у третьому числі.

19.Соціалізація та ре соціалізація, їх основний зміст.Соціалізація - процес засвоєння індивідом на протязі життя соціальних норм та культурних цінностей того суспільства, до якого він належить – інтеграція особистості в суспільство. Тобто соціалізація – процес становлення індивіда соціокультурною особистістю. На соціалізацію впливають класові, релігіозні, масові відмінності , культурні традиції та звичаї. На формування особистості впливають наступні чинники: фізичні особливості, навколишнє соціальне середовище, індивіду-альний стаж. Ресоціалізація – процесс засвоєння нових цінностей та ролей для заміни менш засвоєних або тих, що не відповідають сучасній ситуації. Цей соціальний процес необхідний для повноцінного розвитку та функціонування особистості в суспільстві.

20.Соціалізація культури : об’єкт та предмет дослідження.Культура – це сукупність соціальних норм і цінностей, що склалися історично і притаманні конкретній суспільній системі. Культура – сукупність способів і методів людської діяльності ( матеріальної та духовної), що об’єктивно втілені в предметах, матеріальних носіях, що передаються наступним поколінням. Кльтура демонструє свою соціальну природу, виражаючи в кожний період спрямованість суспільства на створення, зберігання і поширення результатів людської діяльності.Соціологічний підхід до ціннісних явищ полягає в дослідженні їх саме як стандартів, зразків, еталонів соціальної поведінки. Для того щоб те чи інше явище дійсності стало цінністю , необхідно мати певні властивості, що здатні бути корисними для людини. Поза людиною цінність позбавлена сенсу. Важливою складовою частиною культурного освоєння людною дійсності є соціальні цінності, на які і направлений процес соціалізації культури. Тобто центром вивчення є взаємодія людини з культурою. Соціальні цінності характеризуюсь значимість для суспільства або індивіда певних явищ дійсності.Соціологію інтересують культурні традиції та цінності як фактори, що відіграють певну роль в регуляції взаємовідносин людей в суспільстві.

21.Особливості соціологічного підходу до вивчення культури.Культура демонструє свою соціальну природу,виражаючи в кожний період спрямованість суспільства на створення, зберігання і поширення результатів людської діяльності.Соціологію інтересують культурні традиції та цінності як фактори, що відіграють певну роль в регуляції взаємовідносин людей в суспільстві.Соціологічний підхід до ціннісних явищ полягає в дослідженні їх саме як стандартів, зразків, еталонів соціальної поведінки. Для того щоб те чи інше явище дійсності стало цінністю , необхідно мати певні властивості, що здатні бути корисними для людини. Поза людиною цінність позбавлена сенсу. Вищі цінності буття – людина і людство. Всі інші цінності є цінностями лише оскільки забезпечують існування і еволюцію людства. Соціальні, політичні інтереси завжди спільні.

22.Базисні компоненти культуриКультура – це сукупність соціальних норм і цінностей, що склалися історично і притаманні конкретній суспільній системі.Мова. Властиві світосприйняттю світу того чи іншого народу поняття, система понять – мова є першоосновою будь - якої культури. Мова відіграє важливу роль ретранслятора культури.Знання та переконання – основні елементи будь-якої культури. Адже в переконаннях є те, в чому люди дійсно переконані,чим керуються в повсякденній діяльності, що втілюють в зразка,нормах і звичаях, поведінці. Переконання – чуттєве, творчо перетво-рюване знання як особистісно-значуще, достовірне, сповнене потоком, енергією волі.Під впливом об’єктивних умов буття людей, в процесі засвоєння створені суспільством культури і нагромадження особистого практичного досвіду формуються переконання.Цінності – визначальний елемент культури, це своєрідний соціальний механізм, що відтворює, зберігає,захищає, розвиває і передає все корисне,що є в суспільстві.

23. Співвідношення домінуючої культури,субкультури та контркультури.Культура, що є складним соціальним явищем, допускає значні розбіжності в трактуванні культурних цінностей окремими шарами суспільства. Без трансформації цінностей культура не находить споживача. Субкультури найчастіше за все є автономні цілісні утворення, що визначають спосіб життя і мислення, їх носіїв та відрізняються своїми комплексами цінностей, звичаями, нормами і навіть інститутами. Виникнення субкультур розглядається в соціології як позитивна реакція на соціокультурні потреби суспільства і як негативна реакція на домінуючу в суспільстві культуру і соціальні структури.Сучасні субкультури – специфічні способи диференціації розвинутих національних і регіональних культур, де поряд з домінуючою культурою існує рад своєрідних культурних утворень, що за формою та змістом відрізняються від провідної культурної традиції .

24. Особливості соціокультурних змін в Україні.Врахування реалій політичної структури України – необхідна умова аналізу культурної ситуації. Потреба усвідомлення особистої незалежності до культури вирішується на рівні не тільки народу взагалі, але й на рівні кожного громадянина.Джерела української культури виявляються в традиційних аграрно - патріархальній цивілізації, коли кровно-родинні зв’язки і безпосередньо здійснювала суспільна діяльність людей породили самодостатню культуру, культуру українського етносу.Сучасна цивілізація визначається громадянським суспільством з його незалежними від державного втручання економічними і соціальними інститутами. Сучасні етнічні процеси, що відбувалися в Україні, характе-ризуються етнічною консолідацією українського народу, підвищення його національної свідомості, формування загальних рис культури і побуту на основі національних традицій і досягнень людства.

25.Соціальні функції культури.Культура має функції : пізнавально-евристичну, регулятивно - аксіологічну, ціннісну, а також функцію передачі соціальної спадковості, засвоєння соціального досвіду попередніх поколінь.Пізнавально-евристична (знання матеріальної та духовної культури тієї чи іншої епохи дає можливість адекватно міркувати про ступінь пізнання природи та суспільства. Культура дає не тільки цілісну картину пізнання і освоєння світу з допомогою евристичної мети людини, її пошуками найбільш ефективних форм посиленн влади людини у ставленні до навколишнього світу). Регулятивно - аксіологічна, ціннісна функція. (регулює повсякденну поведінку людини в усіх основних сферах соціального життя. Без регулятивної функції культури суспільство взагалі не змогло б існувати.)Функція передачі соціальної спад-ковості (засвоєння соціального досвіду попередніх поколінь )В реальному житті функції культури повсякденно взаємодіють і переплітаються, збагачуючи і доповнюючи змістовно одна одну.

26. Масова культура : сутність та функції.Термін «масова культура» увійшов до обігу після 2-ої Світової війни, коли засоби масової інформації стали доступними для представників усіх соціальних прошарків у більшості країн світу; але зміст їх достатньо протирічний та у соціологів нема єдиної точки зору. Серед багатьох концепцій модно виділити два основних підходи : 1. масова культура розглядається в цілому як задовільна форма демократизації сучасного суспільства у відповідності до росту життєвого рівня, совіти та ін. 2.концепція критичного характеру зв’язана з проблемами масового суспільства. Масова культура – вираження величезної концентрації політичної та соціально – економічної влади в руках керуючої еліти, як граничного вираження духовної несвободи, стандартизації та уніфікації особистості.Аналізуючи таки явища та поняття як «масове суспільство» та «масова людина» соціологи визнали, що «масова людина» – це новий тип людини, який веде особливий вид «масового існування». Для «людини маси» характерно задоволення від ідентичності з іншими людьми, від спів падання своїх потреб, бажань,способів буття з загальновизнаними зразками. В масовому суспільстві рівень культури в цілому не залежить від «масового буття».

27.Соціальна структура суспільства.У соціології поняття соціальна структура суспільства розглядається в кількох аспектах. У широкому розумінні - будова суспільства, система зв’язків з усіма їх компонентами, в узькому розумінні – соціально – класові спільності, соціальні групи, що утворюють ті чи інші соціальні верстви.Соціальна структура суспільства – сукупність взаємозв’язаних і взаємодіючих між собою упорядкованих стосовно одна одної соціальних спільностей, соціальних верств, станів, відносин між ними.Основою соціальної структури є соціальна спільність, що становить реально існуючу сукупність індивідів і відрізняється соціальними зв’язками і відносною цілісністю. Соціальні спільності бувають формальні і неформальні, спонтанні і інституалізовані, історичні і прихідні та ін.

28.Соціальні групи та їх видиСоціальні групи охоплюють різні за розміром і складом соціальні групи. Дуже часто визначаються межі малих та великих соціальних груп, об’єднаних у спільності.Кожна людина належить до певної соціальної спільності – виробничого колективу або політичної партії, різноманітних об’єднань. Соціальні спільності бувають формальні і неформальні, спонтанні і інституалізовані, історичні і прихідні та ін.В кожному окремому випадку соціальна група мала чи велика, тобто в межах охоплення між особових відносин має певні розміри і зв’язана міжособовими і формальними суспільними відносинами. Та близькість інтересів, мотивів, установок, що об’єднують людей у спільності не можуть їх визначати.В соціології при визначенні соціальної структури завжди враховується тип суспільства. Визначають и типи суспільства : безкласові, рабовласницькі, феодальні, буржуазні, демокра-тичні, соціалістичні та ін.., якими властиві стійкі типові економічні, соціальні, політичні відносини між людьми, шляхи розвитку та соціально-економічного перетворення та ін.