1.3. Психофізіологічні особливості людини

Людина, взаємодіючи з технічними засобами праці, прагне уникнути несприятливого впливу з боку останніх. Тому необхідно створити такі умови праці для й технічні характеристики засобів праці людини, які б наряду з високою працездатністю людини забезпечували їй ще й необхідну зручність у роботі, зберігали здоров’я і професійне довголіття. При цьому необхідно враховувати реальні можливості людини, її антропометричні, фізіологічні та психологічні особливості.

Фізіологічні дані. З погляду фізіології людина є складною системою різноманітних взаємопов’язаних органів і систем, які виконують відповідні функції. Навантаження на будь-який орган людини впливає на інший, а деякі з них можуть зазнати й пошкоджень у випадку неправильного використання комп’ю­терної техніки. До таких відносять: зорову систему, головний та спинний мозок, опорно-рухову систему.

П

30

ромені світла, проникаючи в око, проходять через рогівку, кришталик, склоподібне тіло і потрапляють на внутрішню оболонку ока – сітківку. В ній розташовані світлочутливі рецептори –

Рис. 3.2. Оптимальні значення кутів в суглобах тіла: а – поза сидячи; б – поза стоячи

У моторному полі (рис. 3.3) також розрізняють три зони. Зона оптимальної досяжності 1 – важливі засоби керування, що використовуються дуже часто – 2 рази за хвилину й частіше. Зона легкої досяжності 2 – засоби керування, що використовуються 2 рази за хвилину. Зона досяжності 3 – засоби керування, що використовуються менше ніж 2 рази в годину.

Рис. 3.3. Зони для виконання ручних операцій

і розміщення засобів керування

Окрім зон зорового спостереження і зон досяжності засобів керування, при проектуванні робочого місця необхідно знати також антропометричні дані конкретного оператора. Статистичні характеристики основних антрометричних ознак чоловіка і жінки наведені в ГОСТ 12.2.049-80.

Для створення комфортних і високопродуктивних умов праці на робочому місці має велике значення й допоміжне обладнання, організаційно-технічне оснащення, тому вони повинні відповідати ергономічним вимогам.

в

63

атися в робочій зоні тощо. Рекомендації для вибору робочого положення наведені в табл. 3.3.

Таблиця 3.3

Характеристика робочих положень оператора

Положення	Зусилля, Н	Рух під час роботи	Робоча зона, см	Особливості діяльності
Сидячи	До 80	Обмежений	38-50	Мала статична стомлюваність, більш спокійне положення рук, можливість виконання точної роботи
Сидячи-стоячи	50–100	Середній (можливість періодичної зміни пози)	50-75	Достатньо великий огляд і зона досяжності рук
Стоячи	100-120	Великий (довільність пози та руху)	> 75	Краще використання сили, більший огляд, швидка стомленість

Для забезпечення рівномірного навантаження на м’язи розумно передбачити зміну робочих положень. Для того, щоб поза оператора в робочому положенні була фізіологічно правильно обумовлена, необхідно забезпечувати оптимальні положення частин тіла рис. 3.2.

В інформаційному полі розрізняють три зони зорового спостереження (рис. 3.1). В зоні 1 розташовують засоби відображення інформації, які потребують точного і швидкого зчитування показників, інформації тощо. В зоні 2 часто використовують засоби інформації, які вимагають менш точного і швидкого зчитування, в зоні 3 – засоби відображення, що використовуються рідко.

Робоче місце включає в себе інформаційне поле (простір із засобами відображення інформації) і моторне поле (простір із засобами керування).

п

62

алички (близько 120 млн.) та колбочки (близько 7 млн.). Основна маса колбочок зосереджена в центральній частині сітківки, яка називається жовтою плямою. Колбочки подразнюються лише яскравим світлом і беруть участь у точному сприйнятті форми, кольору та деталей предмета. В міру віддалення від центру кількість цих рецепторів зменшується, а кількість паличок зростає. На периферії сітківки знаходяться тільки палички. Вони володіють дуже високою світловою чутливістю, тому реагують навіть на слабке, присмеркове світло. Основою центрального зору являються колбочки. Інші відділи сітківки зумовлюють боковий, або периферійний, зір, при якому форма предмета сприймається не так чітко. При роботі за дисплеєм комп’ютера найбільше навантаження припадає на центральний зір.

У сітківці світло перетворюється на нервові імпульси, які по зоровому нерву передаються в головний мозок до зорового центру кори великих півкуль. Тут відбувається остаточне розрізнення подразнень – форми предметів, їхнього забарвлення, величини, освітленості, розташування й руху.

Залежно від того, на якій відстані розташований предмет, що розглядається, циліарний м’яз ока, отримавши команду, натягується чи розслабляється, змінюючи в такий спосіб опуклість кришталика. Така властивість ока називається акомодацією. З віком кришталик втрачає свою еластичність і знижується гострота зору.

При переведенні погляду з темного фону на світлі предмети чи навпаки діаметр зіниці змінюється. Цей процес, при якому око пристосовується до зміни рівня освітленості предметів, що розглядаються, називається адаптацією. Швидкість адаптації залежить від контрасту двох суміжних фонів. Явища акомодації та адаптації використовуються, зокрема, для визначення зорової втоми та зниження гостроти зору в операторів відеодисплейних терміналів (ВДТ).

Винятково важлива для будь-якої людини, особливо працюючої за дисплеєм, здатність ока розрізняти незліченне різноманіття кольорових відтінків. Усі кольорові тони утворюються при змішуванні кількох кольорів із семи основних кольорів спектра – фіолетового, синього, блакитного, зеленого, жовтого, оранжево- го, червоного. На екрані дисплея кольорове зображення формується завдяки трьом основним кольорам (RGB).

О

31

порно-рухову систему утворюють кістки скелета із суглобами та м’язами. Обидві ці частини зв’язані між собою анатоміч-

но та функціонально. Руховий процес, що відбувається в місцях з’єднання кісток, здійснюється завдяки здатності м’язової тканини, яка належить до активної частини опорно-рухової системи, скорочуватись. Кістки та суглоби беруть участь у руховому процесі пасивно, підкоряючись дії м’язів. Однак вони відіграють основну роль у здійсненні опорної функції.

Скелетні м’язи виконують як статичну діяльність, фіксуючи тіло в певному положенні, так і динамічну, забезпечуючи переміщення тіла в просторі й окремих його частин одна відносно одної. Статичний вид м’язової діяльності, характерний для роботи користувачів комп’ютерів, більш виснажливий і призводить до швидкої розвитку втомлюваності та больових відчуттів. Найчастіше від довготривалих статичних навантажень "страждають" поперековий і шийний відділи хребта.

Основна властивість усіх видів м’язів – властивість скорочуватися. Механізм м’язового скорочення "запускається" нервовим імпульсом, який надходить до м’яза по руховому нейрону.

Будь-який рух тіла людини чи його частин контролюється центральною нервовою системою; вона справляє діяльність опорно-рухового апарату на виконання певного завдання, що реалізується послідовним скороченням відповідних груп м’язів. Таку форму рухової активності називають свідомими рухами, а узгоджену діяльність м’язових груп при здійсненні рухового процесу – координацією рухів. Добра координація рухів, яка забезпечує високу спритність, точність, швидкодію – безумовна умова до кандидатів на посаду оператора ВДТ.

Центральна нервова система, до якої належать головний і спинний мозок, контролює всю діяльність організму людини та керує нею. Основною діяльністю центральною нервовою системою є рефлекс, під яким розуміють реакцію організму на будь-яке подразнення. Рефлекторна дія здійснюється в такі основні етапи: сприйняття інформації рецептором; надходження збудження від рецептора по чутливому нейрону до центру; розпізнавання інформації та програмування відповіді; передача сигналу з центру по руховому нейрону до робочого органу; "відпрацюван- ня" робочим органом відповіді організму на подразнення рецептора.

Д

32

іяльність головного мозку відзначається високою гнучкістю й надійністю. Сигнали від рецепторів, що несуть інформацію про стан довкілля та внутрішнього середовища, надходять до кори ве-