3.3. Вимоги до виробничих меблів на робочих місцях із вдт

Вимоги до конструкції робочого столу, стільця, підставки для ніг на робочих місцях із ВДТ визначаються ДНАОП 0.00-1.31-99. Конструкція робочого столу має відповідати сучасним вимогам ергономіки і забезпечувати оптимальне розміщення на робочій поверхні всього обладнання та прилаштувань, що використовуються, з урахуванням їх розмірів та конструктивних особливостей. Висота робочої поверхні столу для ВДТ має бути в межах 680–800 мм, а ширина і глибина – забезпечувати можливість виконання операцій у зоні досяжності моторного поля.

Рекомендовані розміри столу: висота – 725 мм, ширина – 600-1400 мм, глибина – 800-1000 мм. Робочий стіл повинен мати простір для ніг висотою не менше 600 мм, шириною не менше 500 мм, глибиною на рівні колін не менше 450 мм, на рівні витягнутої ноги – не менше 650 мм (рис. 3.5).

64

При зміні зовнішньої освітленості виникає необхідність у регулюванні яскравості екрана. Для цього користувач натискає відповідні кнопки чи крутить ручки регулювання залежно від моделі дисплея. За даними кількох фахових журналів у Японії вже розроблений дисплей, який автоматично змінює яскравість екрана при зміні зовнішньої освітленості, що значно зменшує переадаптацію органів зору користувача.

Відповідно до ДНАОП 0.00-1.31-99, освітлення у приміщеннях із ВДТ має бути суміщеним, при якому недостатнє за нормами природне освітлення доповнюється штучним. Природне освітлення повинно бути боковим, бажано одностороннім. Для уникнення засліплюючої дії сонячних променів найкраще, коли світлові отвори (вікна) зорієнтовані на північ чи північний схід. Коефіцієнт природної освітленості (КПО) повинен бути не нижче 1,5%, відповідно до вимог СНиП 11-4-79 “Естественнос й искусствепное освещение. Нормы проэктирования”.

Для забезпечення відносної постійності природного освітлення незалежно від погодних умов чи пори року необхідно вікна обладнати сонцезахисними регульованими жалюзями або світлорозсіюючими шторами з коефіцієнтом відбиття 0,5–0,7.

Розташовувати робочі місця з ВДТ необхідно так, щоб у поле зору користувача не потрапляли вікна або світлі поверхні світильників. Окрім того, вони не повинні також знаходитися безпосередньо за його спиною, щоб уникнути відблисків на екрані.

Як джерело штучного світла застосовуються люмінесцентні лампи, які краще поєднуються з природним освітленням, ніж лампи розжарювання. Окрім того, вони створюють більш дифузні світлові потоки, через що знижується можливість засліплюючої дії світла, відбитого екраном. Найкраще застосовувати люмінесцентні лампи типу ЛБ, які мають найвищу світловіддачу.

Яскравість світильників загального освітлення в зоні кутів випромінювання від 50° до 90° відносно вертикалі в подовжній і поперечній площинах повинна складати не більше 200 кд/м², а захисний кут світильників повинен бути не більшим за 40°.

Світильники місцевого освітлення повинні мати захисний кут не менше 40°, а джерелами світла в них можуть бути встановлені й лампи розжарювання, хоча перевагу все ж таки слід надавати люмінесцентним лампам.

Д

29

ля обмеження прямої близькості від джерел природного (вікна) та штучного (світильники) освітлення необхідно, щоб яскра-

вість їх поверхонь, що перебувають у полі зору, не перевищувала 200 кд/м², яскравість же відблисків на екрані ВДТ не повинна перевищувати 40 кд/м², а яскравість стелі – 200 кд/м². Обмежити засліплюючу дію відблисків на екрані.

Отже, для створення сприятливих умов зорової роботи, які б виключали швидку втомлюваність очей, виникнення професійних захворювань і сприяли підвищенню продуктивності праці, виробниче освітлення повинно відповідати таким вимогам:

– освітленість на робочій поверхні має бути відповідною характеру зорової роботи і знаходитися в межах встановлених норм;

– рівномірність і постійність рівня освітленості для уникнення частої переадаптації зорового аналізатора;

– не створювати на робочому місці різких і глибоких тіней;

– обмежити до мінімуму пульсацію світлового потоку;

– не зменшувати необхідний контраст фону й об’єктів, зображених на екрані ВДТ;

– не створювати небезпечних та шкідливих виробничих факторів (шум, теплові випромінювання, ураження струмом та ін.);

– бути надійним і простим в експлуатації, економічним та естетичним.