4 26 . Заходи захисту та збереження здоров’я й підвищення працездатності користувачів вдт

4.1. Інструктаж. Порядок проведення інструктажу

Підвищення рівня знаннь в питаннях охорони праці у працюючих на підприємстві досягається систематичними семінарами, суть яких полягає в ознайомленні працюючих із правилами безпеки й виробничої санітарії та у вихованні свідомого ставлення до їх виконання.

Найбільш широко використовуються такі методи:

• Інструктування – усне (загальне та на робочому місці), письмове (інструкції, плакати, надписи та ін.).

• Навчання – на курсах підвищення кваліфікації.

• Масово-пояснююча робота – усна (лекції, семінари, журнали, обговорення причин нещасних випадків), наочна (виставки, екскурсії, перегляд фільмів), друкована (книжки, брошури, газетні статті та ін).

• Заходи загального порядку (загальномасові перегляди, консультації, наради та ін.).

Для забезпечення планового проведення робіт по вивченню питань з охорони праці на підприємствах організовується кабінет по техніці безпеки, роботу якого можна розділити на навчальну, довідково-методичну й інформаційно-виставкову.

Інструктаж і навчання безпеки праці на підприємствах чи організаціях проводять згідно з положенням, розробленим Міністерством охорони здоров’я та відповідними організаціями.

З новими працівниками, що вливаються в колектив, перед допуском до роботи проводять ввідний інструктаж та інструктаж на робочому місці.

Ввідний інструктаж проводиться з метою ознайомлення із загальними правилами по техніці безпеки, виробничої санітарії, правилами внутрішнього трудового розпорядку й основами законодавства.

Ввідний інструктаж проводиться в кабінеті по техніці безпеки із відповідним записом у спеціальному журналі по техніці безпеки. При цьому використовуються навчальні посібники по техніці безпеки, які затверджені головним інженером підприємства чи організації.

І

67

нструктаж на робочому місці проводиться з метою ознайомлення з діючими інструкціями по охороні праці для даної профе-

500 мм, а кут нахилу поверхні – від 15° вперед до 5° назад. Поверхня сидіння має бути плоскою, передній край – заокругленим.

Висота спинки сидіння має становити 300±20 мм, ширина – не менше 380 мм, радіус кривизни в горизонтальній площині – 400 мм. Кут нахилу спинки повинен регулюватися в межах 0–30° відносно вертикального положення. Відстань від спинки до переднього краю сидіння повинна регулюватись у межах 260–400 мм.

Для зниження статичного напруження м’язів рук необхідно застосовувати стаціонарні або знімні підлокітники довжиною не менше 250 мм, шириною – 50–70 мм, що регулюються по висоті над сидінням у межах 230±30 мм та по відстані між підлокітниками в межах 350–500 мм.

Сидіння, спинка та підлокітники стільця мають бути напівм’якими, з неслизьким, таким, що не електризується та повітропроникним покриттям, матеріал якого забезпечує можливість легкого очищення від забруднення.

Рис. 3.6. Деякі ергономічні характеристики робочого місця з ВДТ

Конструкція виробничих меблів для користувача ВДТ має бути такою, щоб забезпечувати йому підтримання оптимальної робочої пози з такими ергономічними характеристиками: ступні ніг на підлозі або на підставці для ніг; стегна – в горизонтальній площині; верхні (плечові) частини рук – вертикальні; кут ліктьового суглоба (між плечем та передпліччям) – 70-90°; зап’ястки зігнуті під кутом не більше 20° відносно горизонтальної площини, нахил голови вперед в межах 15-20° до вертикалі (рис. 3.6).

66

Оскільки зовнішні шуми (вулиця, суміжні приміщення) також можуть негативно впливати на функціональний стан операторів ВДТ, то стіни приміщень, в яких розташовані комп’ютеризовані робочі місця, бажано облицювати звукопоглинаючими матеріалами. Однак доцільність їх застосування повинна бути обґрунтована спеціальними інженерно-акустичними розрахунками. Звукопоглинаюче облицювання стін (іноді й стелі) необхідно здійснювати матеріалами, що мають максимальний коефіцієнт звукопоглинання в межах частот 31,5-8000 Гц і дозволені для оздоблення приміщень органами державного санітарно-епідеміологічного нагляду.

Під час виконання робіт з ВДТ і ПК у виробничих приміщеннях значення характеристик вібрації на робочих місцях не повинні перевищувати допустимі значеня, визначені СН 3044-84 та ГОСТ 12.1.012-90.

Для зниження вібрації обладнання, пристрої, пристосування необхідно встановлювати на спеціальні амортизуючі прокладки, передбачені нормативними документами.