22.Ступені порівняння прикметників.Їх розради за значенням.Особливості використання в діловому мовленні.

Ступені порівняння прикметників

Якісні прикметники при порівнюванні ознак предметів можуть вказувати на неоднакову міру якості. У зв'язку з цим розрізняються два ступені порівняння: вищий і найвищий.

Вищий ступінь показує, що в одному предметі ознака проявляється більшою (або меншою) мірою, ніж в іншому:сьогодні погода холодніша, ніж учора.

Найвищий ступінь показує, що в якомусь предметі ознака виявляється найбільшою (або найменшою) мірою порівняно з іншими предметами: Дніпро — найдовша річка України.

За значенням присвійні прикметники поділяються на такі, що:

а) означають належність особі: Михайлів, братів, Оленин, сестрин;

б) вказують не стільки на належність тварині чи тваринам, скільки на відношення до них (і тим наближаються до відносних прикметників): заячий слід, теляча шкіра, свиняча шерсть, риб'ячий жир;

в) входять до стійких словосполучень як частина нерозкладної назви (і таким чином втратили значення присвійності): Магелланова протока, базедова хвороба, петрів батіг, адамове яблуко, ахіллесова п 'ята, прокрустове ложе.

Частина прикметників можуть певною мірою поєднуваї в собі значення двох різних груп.  Конкретне їхнє значення зумовлюється контекстом.

Відносно-якісні прикметники виникли на основі відносних прикметників, що набули якісного значення: золотий перстень — золоті руки, травневі дні — травневий настрії драматичний твір — драматичні події, космічний експеримент -космічна швидкість.

Присвійно-відносні прикметники виражають водно час значення присвійності й відносності: шевченківський стиль батьківські поради, студентський квиток, хлопчачий голос.

У діловій мові перевагу надають складеній формі ступенів порівняння прикметників. Треба пам'ятати, що не всі якісні прикметники утворюють ступені порівняння. Це залежить від специфіки значення та структури основи. Не мають ступенів порівняння прикметники, які виражають: а)    абсолютну ознаку, напр.: мертвий, глухий, сліпий; б)    масть тварин, напр.: чалий, гнідий, буланий, вороний; в)    неповний вияв ознаки, напр.: темнуватий, білявий, зеленавий; г)    ознаку предметів на основі кольорової схожості до інших пред- метів, напр.: кремовий, бузковий, шоколадний; д)    суб'єктивну оцінку якості, напр.: темненький, синенький, ста- резний; е)    недосяжну ознаку, напр.: нездоланний, незрівнянний, нескінчен- ний. А також прикметники, які мають у своїй структурі префікси пре-, ультра-, архі-, над-, напр.: прегарний, ультрамодний, архіважливий, надважкий, або є складними, напр.: темно-синій, жовтогарячий. Порушення правил творення форм ступенів порівняння та норм їх уживання призводить до зниження рівня культури мовлення.

23.Довідково-інформаційні документи(звіт,протокол)

Звіт — службовий документ - що містить повідомлення про діяльність особи чи організації або її підсумок, виконання дорученої роботи, справи, узагальнення зробленого і т. д.

Звіти бувають прості й складні залежно від характеру виконаної роботи.

Розрізняють статистичні та текстові звіти. Статистичні звіти оформляються від руки або машинописним способом на трафаретних бланках, текстові — на загальному бланку або на чистому аркуші паперу (формат А4) машинописним способом або за допомогою оргтехніки, здебільшого за схемою. Звіти складають про роботу, виконану протягом певного періоду. Вони мають бути конкретними, тобто давати стислу відповідь на запитання схеми.

Реквізити звіту: назва виду документу, дата (дата підписання), заголовок до тексту (про що звіт і за який період), текст (вступ, основна частина, висновки і плани на перспективу), підпис, відбиток печатки (у разі потреби).

[Протокол] – це службовий документ із записом ходу обговорення питань та рішень, ухвалених на зборах, нарадах, конференціях, інших засіданнях колегіальних органів. Протокол ведуть під час засідання колегіального органу. Якщо засідання стенографують чи записують на магнітну плівку, то протокол можуть складати після розшифрування записів. Веде протокол технічний секретар або обрана особа. Протоколи можуть оформлятися від руки у спеціальному прошнурованому журналі або за допомогою друкарської машинки. Оформляють протоколи на чистих аркушах паперу формату А4 або на загальних чи спеціальних бланках підприємства, організації, установи. Реквізити протоколу: 10 – назва виду документа; 11 – дата (дата засідання колегіального органу); 12 – індекс; 14 – місце складання чи видання; 17 – гриф затвердження (якщо протокол підлягає затвердженню); 19 – заголовок до тексту; 21 – текст. Текст протоколу поділяють на дві частини: вступну та основну. У вступній частині зазначають прізвища та ініціали головуючого, присутніх, порядок денний, в основній – фіксують перебіг засідання колегіального органу.