• стратегії,

• завдання,

• Програми.

Розглянемо окремо кожен елемент з прикладами, що його ілюструють.

Мета фірми є першим кроком стратегічного планування тех­нологічних змін. Фахівці вважають, що фірми, в яких не обгово­рюються і не визначаються генеральні ціпі, неминуче втрачають можливості досягнення згоди серед її співробітників відносно існування загальної мети колективу. Тому важливо колективно обговорювати місію фірми, застосовуючи концепцію альтернатив майбутнього, коли розглядається не один такий сценарій. Процес визначення місії фірми не повинен бути дуже формалізованим. Якість стратегічного вибору підвищується, якщо є можливість ви­користати імітаційне моделювання поведінки фірми.

Нині напрацьовано багато таких розробок, де застосовується діалоговий режим процесу вибору.

Генеральною метою або місією фірми є вибрана нею певна ніша ринку. Тому приклади генеральних цілей Це конкретні потреби суспільства, які має намір задовольнити фірма.

Основні цілі стратегії фірми пов'язані з точки зору еконо­мічних показників діяльності очікуваного прибутку на капітал, розмір дивідендів, параметри валових прибутків фірми. Особливо важливим є аналіз показників прибутковості фірми для довгостро­кового періоду, що є властивим саме стратегічному аспектові.

Розуміння критерію прибутковості фірми як основної мети у короткостроковому періоді приводить до того, що головна увага менеджерів концентрується на збільшенні обсягів продажів про­дукції. Але тут слід зазначити, що за умови зневаги менеджерів до інвестицій в майбутні виробництва і науково-дослідні роботи, по­ложення фірми у майбутньому погіршиться.

Основні цілі прямо визначають зміст стратегії фірми як елемента стратегічного вибору. Вона може бути зорієнтованою на

ХАЙ-ТЕКПР8С

досягнення однієї або декількох цілей. Процес реалізації стратегії фірми складається з трьох стадій. На першій стадії фірма намага­ється досягнути своїх цілей за допомогою традиційної продукції.

Друга стадія пов'язана зі спробою розширити ринок збуту своєї продукції за рахунок іноземних ринків або модернізованих змінних якостей 'інших товарів.

Третя стадія — це впровадження нових продуктів у вироб­ництво і створення нових ринків попиту на них. Виділення таких трьох стадій не означає, що вони повинні виконуватися Послідовно. ї'^ШШ ^;

Стратегії визначають конкретні завдання відносно їх здійс­нення. Кожне завдання складається з певних показників, як пра­вило, економічного змісту, тобто:

• накреслюються числові орієнтири економічних показників

фірми при реалізації тієї або іншої стратегії;

• чітко вказуються терміни виконання цих завдань.

Інструментом реалізації різних стратегій є програми, які акту­алізують поставлені цілі, стратегії і завдання. Конкретна програма складається з сукупності окремих проектів і робіт, які зорієнтовані на виконання однієї чіТко певної стратегії або завдання. Проект може реалізувати дії різного сорту для досягнення кінцевого резуль­тату. Це і науково-дослідні роботи, і конструкторські розробки, і збутові інновації, і власне, технологія виробництва продукції.

Вище було вказано, що стратегічна поведінка фірми і техно­логічні змінн е майже синонімами. Однак, в аналізі буде корис­ним бачити і окремі певні технологічні чинники, які впливають на характер стратегічного управління фірмою. Наведемо коротку їх характеристику.

Інвестиції в дослідження і розробки. Вони відображаються по­казниками наукоємності виробництва, які мають різний вигляд, а саме: частка витрат на дослідження і розробки в обсязі витрат ви­робництва, частка цих витрат у прибутку, частка власних витрат на науку і частка залучених коштів на ці цілі.

■

хаЛ-твсгрвс

Положення в конкуренції. Характеристики, які притягуються до аналізу цього пункту, звичайно, належать до експертного типу оцінок. Вони повинні визначити лідерство в дослідженнях у галузі, лідерство у впровадженні нових технологій і в споживача на ринку.

Динаміка продукції. За цією позицією визначають частоту появи нової продукції, тривалість її життєвого циклу, залежність нової продукції від нової технології її виробництва»

Динаміка технології. Цей чинник пов'язаний з характеристи­ками життєвого циклу технології; її «вік», особливості змін незале­жно від типу технологій, зв'язок з інноваціями-продуктами, що проводяться за цією технологією, а також аналіз інформації по технологіях-конкурентах.

Динаміка конкурентоздатності. Головною ознакою цього чинника є з'ясування саме стратегічної позиції фірми в конку­рентній боротьбі. У цьому розумінні визначають технологічну роз­киданість продукції, можливості досягнення переваги за рахунок технологічних змін, загрозу швидкого морального старіння проду­кції внаслідок появи нової технології у конкурентів. Важливими складовими цього чинника є оцінка чутливості технологічних змін до державної економічної і науково-технічної політики, до очіку­вань споживачів. • 'Ш<Ш Визначення названих чинників дає матеріал для узагальнюю­чих висновків відносно ступеня і темпу технологічних змін фірми, розглянутої протягом періоду, встановленого стратегічним гори­зонтом. Взаємозв'язок між чинниками технологічних змін та ін­новаційною стратегією фірми показано далі на схемі (рис. 10.2)» , Неокласична мікроекономічна теорія, яка переважно розгля­дає короткостроковий період, на перший план висуває критерії і умови поведінки фірми відносно максимізації свого прибутку. Технологічні зміни розглядаються як складова навколишнього середовища фірми, тому ресурси технологічних змін розуміють як вхідні параметри. Це може бути куплена ліцензія, запозичена техноло­гія або продукт, копіювання організаційних і збутових нововведень.