Сумець О. М.. Ігнатова Є. М.

ТОВАРНА ІННОВАЦІЙНА ПОЛІТИКА

ХДЯ-ТЕКПРВЗ

Розділ 10

ФОРМУВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ СТРАТЕГІЇ ПІДПРИЄМСТВА

■г

Ключові терміни: інноваційний процес, стратегія, державна інновацій­на політика, інноваційний розвиток, стратегічне планування.

Ключові питання розділу

1. Механізми управління інноваційною діяльністю в умовах технологічних змін.

2. Економічні механізми технологічних змін і їх вплив на структуру про­мислово-виробничого сектора.

3. Методика внутрішньофірмового планування стратегії інноваційного розвитку.

Рівень освоєння матеріалу розділу:

• знати й розуміти: механізм управління інноваційним процесом; суть оцінки інноваційної цінності джерела ідей; сутність стратегії, її зміст та направленість; основні критерії інноваційного підприємства;

• уміти: описати принципи, на яких базується механізм управління інно­ваційним процесом; визначити взаємозв'язок технологічних змін з інно­ваційною стратегією фірми; відрізняти принципи формування економі­чного механізму управління інноваційними процесами.

10.1. Механізм управління інноваційною діяльністю в умовах технологічних змін

Реалізація інноваційної політики на державному рівні потребує зовсім іншої, ніж нині діюча система управління науково-технічним

Торговець, добре знаючий ринкові можливості і попит, буде займатися, швидше, проектом, спрямованим на досягнення прибутку. Виробник же, якщо він не має більшої в порівнянні з іншими у Своєму розпорядженні технологічної і ринкової інфор­мації, виходить з існуюче^ технології і ринкової ситуації і також, ймовірно, ні у якому значенні не приступить до реалізації дов­гострокового стратегічного проекту, що дає максимальний результат. Реальний економічний механізм завжди конкретний, оскільки спрямований на досягнення визначених цілей шляхом виявлення конкретних чинників і подалЬшйм впливом на них для досягнен­ня поставлених цілей.

Розглянемо Методологічний пйсхід до виявлення та аналізу Чинників, що визначають варіанти економічного розвитку.

Головним напрямом розвитку підприємнйцької структури бу­ло зниженйя витрат виробництва і ціни. В економіці у доповнення до традиційних чинників з'явилися нові, і не враховувати їх не­можливо.

Необхідність коректування традиційних поглядів на напрями і шляхи розвитку вітчизняних підприємств визначається наступним. 1. В умовах відсуґнЬсгі дефіциту і гострої конкуренції виробників

безглуздо випускати продукцію, навіть ефективну у виробництві

і технічно довершену, але яка не відповідає потребам і запи­там споживачів, переваги якої ніхто за межами підприємства- виробника не оцінив. Потрібно зазначити, ідо значна кіль­кість товарів, які реалізовуються в Україні (причому як вітчи­зняних, так і імпортних) € неякісними, а іноді і взагалі не­прийнятними для використання.

2. Як Показує досвід зарубіжних і вітчизняних виробників, спроби шукати шляхи збільшення прибутку тільки за рахунок зниження витрат виробництва традиційної, часто застарілої продукції є безперспективними і приводять до значних збит­ків або банкрутства.

3. Прискорення темпів НТП приводить до швидкого оновлення асортименту продукції. Як приклад можна привести персо­нальні комп'ютери І периферійні пристроїло них, електропо­бутові вироби, ряд товарів широкого попиту (бритви для гоління, зубні щітки, пральні порошки і т. п.). У цих умовах на розробку заходів щодо зниження витрат виробництва і їх реалізацію може просто не бути часу, оскільки в умовах швидкого оновлення продукції основними конкурентами ви­роби зійдуть з ринку раніше, ніж будуть реалізовані ці заходи.

4. Зниження цін з метою підвищення конкурентоздатності (осо­бливо застосування агресивних цінових стратегій) здібне підштовхнути конкурентів до різких заходів, у відповідь на які адекватної відповіді може і не бути (наприклад, ситуація з експортом металу в СІЛА, коли товаровиробників України і Росії «підвело» антидемпінгове законодавство),.

5. Виникаючі в економіці України процеси ринкової трансфо­рмації, викликають різкі зміни потреб і запитів, споживачів. Спостерігається різке зростання диференціації запитів спо­живачів» яке, викликане розшаруванням споживачів за. рів­нем прибутків. А це, у свою чергу, призводить до зростання спеціалізації і зниження серійності виробництва багатьох товарів.

ЖІІЖ

ДАЙ-Та«ПРЕО

2. Спостерігаються різкі зміни пропорцій між витратами на виробництво продукції і витратами на її збут. На користь останнім ця тенденція все посилюється.

3. Підприємницькі структури» відносно до розвинених в еконо­мічному плані країн» все більше переходять на інноваційний шлях розвитку; частка новацій (нових технологій, нових про­дуктів, способів їх реалізації, організації їх виробництва і збу­ту) у загальному обсязі прибутку, що отримується, неухильно зростає.

У сучасних умовах, на думку багатьох вчених і практиків у чи­слі головних чинників, що визначають стійкі позиції, підприємст­ва на ринку і що забезпечують його розвиток, є такі:

• постійне вдосконалення і оновлення продукції;

• оновлення її асортименту;

• удосконалення методів її реалізації;

• передпродажний і післяпродажний сервіс.

Тобто на перше місце вийдуть чинники інноваційного розвитку. У цей час потреби і запити споживачів стають все більш інди­відуалізованими, а ринки все більш різноманітними за своєю структурою. Тому господарюючі суб'єкти, якщо вони прагнуть до досягнення успіху на ринку, повинні неухильно слідувати прави­лу: робити передусім ставку на збільшення прибутків, а не на зни­ження витрат (природно, ці напрями взаємопов'язані). Тобто не треба займатися нескінченним удосконаленням давно відомих, традиційних товарів, досвід успішно працюючих на ринку вітчиз­няних і зарубіжних виробників показує, що своєму успіху вони багато у чому зобов'язані правильній номенклатурній політиці, постійному оновленню номенклатури продукції відповідно до змін ситуації на ринку.

Одним з основних правил тривалого виживання і розвитку суб'єктів підприємницької діяльності стає здатність запропонува­ти, розробити, зробити, вивести на ринок і просувати високоякіс­ні товари, що володіють новими споживчими властивостями,

т . йв

товари, орієнтовані на задоволення існуючих потреб або ж товари, які призначені для задоволення нових (у тому числі принципово нових) потреб (у ряді випадків ці потреби цілеспрямовано форму­ють). В ідеалі це повинен бути не просто товар, а комплекс, що включає: товар, передпродажний і післяпродажний сервіс, консу­льтації і навчання споживача.

Усе це вимагає нових підходів до підготовки управління ви­робництвом, постачанням, збутом, які базуються на аналізі кон'юнктури ринку, прогнозуванні напрямів і типів її розвитку під дією НТП. Метою такого аналізу є виявлення існуючих ринко­вих можливостей інноваційного розвитку, вибір оптимальних варі­антів, зовнішніх умов.

Визначення місця на ринку зводиться не просто до пошуку конкретних ринків, а у більшій мірі д$ створення нових для реалі­зації, обраних варіантів інноваційного розвитку.

Збір і видалення відходів. За станом на 1995 р. в Україні загальна маса накопичених відходів перевищила 25 млрд тон, тобто в сере­дньому 40 тис. тон на 1 км² площі території. Сьогодні величина накопичених відходів вже підходить до тієї межі, за якою стоїть загроза екологічної катастрофи. Тому найближчим часом можна чекати зростання попиту на технологію і обладнання для збору і переробки відходів.

Боротьба із забрудненням земель, повітряного і водного середо­вища. Економічна криза, що продовжується, призвела до того, що обладнання з очищення техногенних і антропогенних викидів значною мірою застаріле і поновлюється явно у недостатній мірі. Оскільки очищення викидів об'єктивно необхідне, то існує і потреба в розробці нових модифікацій існуючого обладнання і технологій для очищення.

Крім того, рух громадськості («зелені»), який набирає певної політичної сили, буде впливати на уряд, місцевих керівників, керівників підприємств, вимагаючи відповідної якості навколиш- 4 нього середовища. А підтримка якості навколишнього середовища

ЗуС

ХАЛ-ТЕК ГР6С

в свою чергу і вимагає відповідних заходів, у тому числі і облад­нання, і технологій для очищення техногенних та антропогенних викидів.

З тих же причин існує потреба в обладнанні і технологіях з контролю за станом навколишнього середовища.

Можна прогнозувати значний приріст ринкового попиту на екологічні товари (вироби або послуги)./На найближчу перспекти­ву прогнозується попит в основному на товари широкого вжитку; у більш віддаленій перспективі — на товари промислового при­значення. І це потрібно враховувати при розгляді варіантів іннова­ційного розвитку.

Зазвичай використовувані методи ринкових досліджень дале­ко не завжди придатні для пошуку і аналізу варіантів інноваційного розвитку, особливо пошуку ідей інновацій, де властива певна спе­цифіка ринкових досліджень.

Традиційні методи пошуку можливостей інноваційного розви­тку, наприклад, на базі потреб і запитів споживачів, для розгля­нутих вище видів новацій не застосовні (особливо для новацій другого виду). У цьому випадку використовують такі специфічні методи:

• прогнозування майбутніх потреб і запитів споживачів, змін мотивацій їхньої поведінки (відповідно до ринкової транс­формації економіки України); д 'Щ^р

• ситуаційне і імітаційне моделювання поведінки споживача у теперішньому часі та по майбутнє (наприклад, при аналізі можливостей конверсійного використання технологій, що використовуються у військовій сфері);

• аналіз тенденцій розвитку НТП, тенденцій зміни технологіч­ного, економічного, соціального, політичного, культурного, правового, екологічного та інших середовищ.

Висока міра невизначеності різко збільшує ймовірність допу­стити помилку в оцінках можливих варіантів інноваційного розвитку. Природно, це є одним з чинників, котрі обмежують активність

підприємницьких структур і окремих суб'єктів підприємницької діяльності в області розробки і впроваджень новацій (нарівні з де­фіцитом фінансових ресурсів, залучення яких для фінансування Новацій також утруднене внаслідок високої міри невизначеності результатів), Підтвердженням тому служить те, що ще в 1999 р. біля 35 % вітчизняних підприємств взагалі не займалися інноваці­ями ні в якому вигляді, і А це затягує процес виходу з депресії/і збільшує технологічний, соціальний, економічний, культурний розрив між Україною і економічно розвиненими країнами.

10.3. Методика внутрішньофірмового планування

Стратеги інноваційного розвитку

Сучасне високо розвинуте суспільство стимулює розвиток технологій, які базуються на самих передових досягненнях науки.

Найбільш важливим завданням є вироблення стратегії, яка забезпечує можливість гнучкої зміни пропорцій між темпами розвитку наукового, технічного та виробничого потенціалів. Створення такої системи взаємодії усіх учасників циклу, яка забезпечує науково-технічний прогрес, є головним завданням інноваційної політики держави. Остання представлена комплексом народногосподарських підходів та рішень, які визначають основні напрямки діяльності у відношенні нововведень, та пов'язані з нау­ково-технічним прогресом, оновленням основних фондів, удоско­наленням управління, організацією виробництва та праці, еконо­міки тощо. Але теорія і?практика реалізації поставленої мети не може бути реалізована без відповідної стратегії на рівні держави.

Стратегія це змінність всіх або майже усіх екзогенних умов, які у короткостроковому аналізі є заданими константами. У змінних величинах виробничої функції — капіталі, праці і техно­логії, саме останній грає головну роль при стратегічному плану- ваннії: Це відбувається внаслідок переважно; спадаючої граничної

ХЛ7і-Т=.<ГРЄО

продуктивності чинників капіталу і праці, узятих окремо. Тільки технологічні зміни, збільшуючи граничну;?тпродуктивність усіх чинників* зумовлюють довгостроковий розвиток фірми у конку­рентному середовищі.

Стратегічна поведінка фірми базується на концепції еволюції суспільства і економіки, тобто визнанні наявності «життєвого ци­клу» продукції і технології. Це означає, що метод екстраполяції іс­нуючого стану речей не допоможе тим підприємцям, які бажають вести справу довго і вдало. Тому стратегія фірми завжди повинна бути пов'язана з інноваційною поведінкою. Й. Шумпетер суть го­сподарювання визначав як новий момент, який виникає внаслі­док необхідності долати чималі труднощі при відході від рутинних дій. Він писав: «Звичайний план є надійним, бо базується на речах добре відомих з досвіду; новий же повинен виходити з передба­чення, яке існує тільки в уяві. Це зовсім різні речі: йти за новим планом — значить будувати дорогу; керуватися звичайним — йти існуючою дорогою». Однак, здійснювати зміни без руйнування минулого і інновацій неможливо. Тому стратегічний вибір т це передусім шлях технологічних інноваційних змін.

Плідна технологія вимагає постійного оновлення продукції, інакше фірму можуть випередити конкуренти. Особливе значення тут приділяється активній науково-дослідній роботі на всіх етапах життєвого циклу. Причому дуже важливо вчасно визначити фазу «старіння» і перемкнути дослідження і розробки на інший тип ба­зової технології, оскільки інерція удосконалень може вступити в конфлікт з економічним віком базової технології.

Коли нова технологія відрізняється від старої і технічно, і організаційно, і з економічного боку, то фірми часто вимушені відмовлятися від діяльності в традиційній галузі виробництва. Тому можна отримати ознаку базової інновації. Динаміка змін, особливо при з'єднанні меж плідної і мінливої технології, при­мушує фірми особливу увагу приділяти науковим і технологіч-> ним розробкам, щоб не відстати, від конкурентів. За таких умов

яг^і

посилюється значення стратегічної функції управління фірмою і якості роботи аналітичних служб.

За умови здійснення політики технологічних змін існують певні прогресивні співвідношення між фазами і темпами іннова­ційного процесу. Ці співвідношення можуть бути орієнтиром інноваційної поведінки фірм.

Сучасні дослідження показують, що роль «локомотивів» тех­нологічних змін виконують інновації-продукти. Так, у США останні десятиріччя структура витрат на промислові дослідження і розробки мала такий вигляд:

• виробництво нових продуктів — приблизно 55 %;

• удосконалення існуючих продуктів -і- 45 %;

• нова технологія вк 20 % загальних витрат.

Інновації-продукти грають ведучу роль у технологічних змі­нах, але 55 % з них неминуче потребують зміни за принципом мін­ливої технології, а 25 % таких інновацій визначають пряму необ­хідність зміни стабільної базової технології. Тому дуже важливо враховувати таку особливість сучасного інноваційного процесу, як необхідність підкорення технологічних нововведень фірми її продуктовим інноваціям. Це означає, що впровадження нової технології повинно здійснюватися переважно у межах підготовки виробництва нових виробів.

Крім цього, потрібно враховувати історичну закономірність розвитку матеріально-технічної бази виробництва, яка вказує на зростання, системність і комплексність об'єкта технологічних змін. Виділення окремих машин, приладів, агрегатів, видів Проду­кції як кінцевого результату інноваційного процесу вже не 6 до­статнім для створення ефективної стратегії розвитку. Сьогодні треба бачити увесь комплекс техніко-організаційних проблем і су­міжних результатів, що пов'язані із здійсненням технологічних змін. Ю. В. Яковець, узагальнюючи різні дослідження, робить висновок, що самою важливою особливістю сучасної науково- технічної революції є утворення відносно кожного виробництва