54. Економічна природа та суть страхування. Ринок страхових послуг.

Страхування є одним з найважливіших елементів системи ринкових економічних відносин.

Страхування – це економічні відносини, за яких страхувальник сплатою грошового внеску забезпечує собі чи третій особі в разі настання події, обумовленої договором або законом, суму виплати страховиком, який утримує певний обсяг відповідальності і для її забезпечення поповнює та ефективно розміщує резерви, здійснює превентивні заходи щодо зменшення ризику, у разі необхідності перестраховує частину останнього.

Мета страхування – це захист майнових інтересів юридичних і фізичних осіб.

Обєктивна економічна необхідність використання категорії страхування з метою страхового захисту суспільного виробництва обумовлена майновою самостійністю субєктів господарювання. Коли держава не має можливості адміністративно управляти народним господарством як одним цілим та широко розпоряджатися міжгосподарськими та міжтеріторіальними фінансовими ресурсами, найбільш ефективним і єдино можливим методом покриття збитку є його розподіл у просторі і часі між зацікавленими господарствами, а цей метод і є не що інше, як страхування.

Страховик – фін. установи, які створені у формі АТ, повних, командатних, або тов. з додатковою відповідальністю, які одержали ліцензію на проведення страхової діяльності.

Страхувальник – юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали з страховиками договори страхування.

Страхування виконує такі функції:

 ризикову,

 створення і використання страхових резервів (фондів),

 заощадження коштів,

 превентивну (попереджувальну).

Ризикова функція страхування. Вона полягає в переданні за певну плату страховикові матеріальної відповідальності за наслідки ризику, зумовленого подіями, перелік яких передбачено чинним законодавством або договором зі страхувальником. У разі настання страхового випадку страхувальник висуває страховикові вимогу на відшкодування збитків (виплату страхових сум).

Функція створення і використання страхових резервів (фондів). Страхування стає можливим лише за наявності у страховика певного капіталу, достатнього для забезпечення покриття збитків, заподіяних страхувальникові стихійним лихом, нещасним випадком чи іншою страховою подією. З цією метою кожним страховиком створюється система страхових резервів. Нагромадження і використання таких резервів є характерними для страхової діяльності.

Функція заощадження коштів. Договори довгострокового страхування життя мають накопичувальний характер.

Превентивна функція. Застосовують правову та фінансову превенції.

До правової превенції належать застереження, передбачені чинним законодавством або договорами страхування і такі, що стосуються позбавлення страхувальника (повністю або частково) страхових відшкодувань. Вони розраховані на випадки протиправних дій або бездіяльності з боку страхувальника щодо застрахованих об'єктів. Наприклад, страховики не покривають матеріальних збитків, завданих потерпілим, що перебували у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, не передбачають страхових відшкодувань у разі самогубства, навмисного пошкодження власного майна і здоров'я. Частина страхових премій спрямовується на фінансування превентивних заходів, наприклад, забезпечення за рахунок страхових ресурсів спорудження і обладнання технікою пожежних депо, фінансування заходів із запобігання дорожньо-транспортним пригодам і т. ін.

Ринок страхових послуг — це складова фінансового ринку, яка є системою правових та організаційних заходів із реалізації страхового продукту. Страховим продуктом або послугою є страховий захист.