37

1)Профілактична медицина,знач.,зв. З лікувальною медициною

Медицина - це система наукових знань і практичної діяльності, метою якої є зміцнення і збереження здоров'я, продовження життя людей, профілактика і лікування хворих.

Медицина поділяється на дві галузі: лікувальну і профілактичну.Лікувальна медицина- хвора людина,метою – лікування і зміцнення здоров'я, або полегшення страждань хворого, дослідження і встановлення діагнозу, призначення і контроль за лікуванням. Профілактична медицина-це колективна медицина, або гігієна. Об'єктом вивчення-практично здорові люди.Гігієна займається здоров'ям здорових людей (індивідуальним здоров'ям), здоров'ям колективів практично здорових людей, людності країни (громадським здоров'ям), популяції. Завдання профілактичної медицини (гігієни) виконують лікарі й середні медичні працівники: гігієністи, санітарні лікарі, помічники санітарних лікарів з певних розділів гігієни.

2)Профілактика,різновиди,роль для лікаря.Профілактика в медицині-сукупність заходів по зміцненню здоров'я, запобіганню і усуненню причин захворювань людини. Розрізняють індивідуальну і суспільну проф. Індівідуальна проф. передбачає дотримання правив особистої гігієни в побуті і на виробництві,боротьбу з перевантаженням нервової та інших систем,порушенями режиму праці-відпочинку.Суспільна проф. включає систему заходів щодо забезпечення прав людинаи на працю,житло,відпочинок,безкоштовне навчання і лікування. Вміст поняття проф. і конкретні форми її здійснення мінялися на різних етапах історичного розвитку суспільства залежно від умов суспільного і державного устрою і рівня розвитку науки. розробка наукових основ П. почалася лише в 19 ст становленню науковою проф. сприяли вивчення ролі зовнішнього середовища у виникненні хвороб, досягнення епідеміології, гігієна і фізіології, широке поширення суспільних ідей в клінічній медицині.Сучасне поняття Проф-система комплексних державних, суспільних і медичних заходів, що мають на меті усунення чинників, людей, що шкідливо діють на здоров'ї, а також забезпечення всестороннього розвитку фізичних і духовних сил людини.. В області медицини це — заходи, застережливі хвороби (наприклад, імунізація ), що зберігають здоров'я і що подовжують життя. Лікар,наприклад,здійснює щеплення проти інфекційних захворювань, розробляє заходи щодо виникнення професійних отруєнь і захворювань тощо.

3) Гігієна як наукова дисципліна,мета,об,завдання.Слово "гігієна" походить від грецького "bуgіеіnоs"-"той, що приносить здоров'я".Гігієна - це наука, що вивчає закони впливу на організм окремих людей і цілих колективів соціальних, природних і штучних чинників навколишнього, а також внутрішнього середовища для виявлення закономірностей позитивного і негативного їх впливу на організм, здійснює на цій підставі наукове розроблення запобіжних і оздоровчих заходів, спрямованих на ліквідацію чи зменшення до безпечних величин (гігієнічних нормативів) впливу негативних чинників або, навпаки, на широке використання позитивних чинників для збереження, оздоровлення і зміцнення здоров'я як окремої людини, так і цілих колективів, усього людського суспільства (Горбачевський,Гончарук). Об'єктом вивчення гігієни є практично здорові люди, тобто люди, які без обмежень здатні повністю виконувати свої біологічні й соціальні функції. Гігієна займається індивідуальним та громадським здоров'ям.Мета гігієни полягає у збереженні й зміцненні здоров'я як окремої людини, так і колективу, популяції, суспільства у цілому. Завдання гігієни виконують лікарі й середні медичні працівники: гігієністи, санітарні лікарі, помічники санітарних лікарів з певних розділів гігієни.

4)Санітарія,як практичне застос. положень гігієни.Санітарія-це практичне застосування розроблених гігієнічною наукою нормативів,санітарних правил та рекомендацій,що забезпечують оптимізацію умов навчання,виховання,побуту,праці,відпочинку,харчування людей з метою зміцнення та збереження їх здоров. Забезпечується санітарними та протиепідемічними заходами завдяки державним органам, підприємствам, профспілками, громадськими організаціями. Види:шкільна,житлово-комунальна,виробнича,харчова. Розрізняють чотири основних специфічних для гігієни методів: епідеміологічний, санітарного обстеження, натурного гігієнічного експерименту, санітарної експертизи. Епідеміологічний метод є одним із провідних методів гігієни, він дозволяє вивчити здоров'я населення під впливом різних ендогенних і екзогенних, соціальних і природних чинників. Метод санітарного обстеження-вивчення чинників середовища, які впливають на здоров'я і санітарно-побутові умови життя людини. Метод натурного гігієнічного експерименту полягає у вивченні чинників навколишнього середовища (повітря, води, харчових продуктів, грунту, соціальних умов), якісній і кількісній гігієнічній характеристиці й можливому їх впливу на здоров'я і санітарно-побутові умови життя людей. Метод лабораторного гігієнічного експерименту на математичних, кібернетичних моделях вимірюють нормативи: ГДК (гранично допустима концентрація), МДР (максимально допустимий рівень), ОБРВ (орієнтовно безпечний рівень впливу), ГДВ (гранично допустимі викиди), БЗК (безпечних залишкових кількостей)Проводять: 1) шляхом лабораторного гігієнічного експерименту на людях-добровольцях; 2) лабораторного експерименту на тваринах з наступною екстраполяцією одержаних результатів на людину. Метод санітарної експертизи - це дослідження і вирішення яких-небудь питань особами, які мають медичні знання та спеціальну підготовку,досвід роботи в певній галузі медицини.Санітарній експертизі підлягають питна вода,харчові продукти,упакування з полімерних матеріалів, дитячі іграшки, книги, одяг, підприємства різних промисловостей, житлові будинки, проекти планування, забудови.

5)Становлення та досягнення емпіричної гігієни у країнах Стародавнього Сходу,Риму.Емпірична гігієна -період використання різних профілактичних приписів, що грунтувались на спостереженнях і життєвому досвіді людей,та науково-експериментальна гігієна -період, започаткований формуванням гігієни як галузі сучасної медичної науки в ХУП-ХІХ століттях. У релігійних вченнях давніх народів передбачували деякі правила поведінки в інтересах здоров'я. У Давній Індії задовго до нашої ери було розповсюджено багато гігієнічних правил, які потім ввійшли в ряд законів Ману.Давня китайська медицина також визнавала необхідність профілактики захворювань. У Китаї були поширені правила дієтичного харчування, впроваджувались водні процедури, сонячні ванни, лікувальна гімнастика як заходи для укріплення здоров'я і підвищення опірності організму. В Єгипті задовго до нашої ери проводили роботи з осушення грунту, існували правила з благоустрою вулиць, споруджувались водогони. Велика роль у розвитку гігієнічних знань належить лікарям античної Греції-сновоположник Гіппократ-узагальнив знання і досвід у галузі лікувальної медицини, але і зробив спробу оцінити значення навколишнього середовища вжитті й діяльності людини-" Про повітря, воду і грунт," "Про здоровий спосіб життя" тощо.Епоха феодалізму- в Європі були забуті зачатки античної культури і санітарії.