Розділ 2. Особливості страхування екологічних ризиків в україні

2.1. Стан та доцільність екологічного страхування в Україні

Розробка та запровадження екологічного страхування є абсолютно закономірним явищем тому, що саме система екострахування вважається об'єктивною закономірністю суспільно-економічного розвитку України.

Цілком доцільним буде зазначити,що саме людство руйнує середовище свого існування та робить його непридатним для проживання, а це є ще одним фактором для його створення.

Більше того, у разі зміни природи, починається зміна й самої людини. Тобто, природа має прямий вплив на кожного з нас.

Необхідність запровадження екологічного страхування зумовлюють такі чинники:

• посилення негативних впливів господарської діяльності на стан екосистем, що проявляється в зменшенні біологічного різноманіття в рослинному та тваринному світі;

• створення господарською діяльністю ситуацій, які зумовлюють глобальні зміни в довкіллі;

• зростання кількості техногенно-екологічних аварій та катастроф;

• ядерні інциденти;

• загострення проблем зберігання та знешкодження екологічно небезпечних відходів;

• наявність об’єктів та видів діяльності, які є джерелами підвищеної небезпеки для навколишнього природного середовища і, як наслідок, для життєдіяльності та здоров’я людини [2, c. 202].

Наявність в Україні розвиненої промисловості, висока її концентрація в окремих регіонах, великі промислові комплекси, більшість з яких потенційно небезпечні, концентрація на них агрегатів та обладнання великої потужності, розвинена мережа транспортних комунікацій – усе це збільшує вірогідність виникнення аварійних забруднень довкілля, які становлять загрозу для людини, економіки і навколишнього природного середовища. Вирішення цих питань ускладнюється тим, що адекватні ринковим умовам інститути та механізми перебувають у стадії формування.

У економіці України спостерігається спад, ознакою якого стали техногенні аварії і катастрофи на промислових об'єктах підвищеної небезпеки. Сьогодні в зонах можливого зараження сильнодіючими отруйними речовинами унаслідок аварії на Чорнобильській АЕС проживає 15 млн. чоловік. У зонах сейсмічної активності – 11 млн. чоловік, в зонах можливого катастрофічного затоплення –7,4 млн., а рівень зносу основних фондів складає 36% [8, c.219].

В даний час в Україні залишилося лише 6% територій з нормальними природними умовами мешкання людей (Закарпаття, Івано-Франківскька, Чернівецька і частково деякі інші західні і північні області). Забрудненими і дуже забрудненими зонами, де життєдіяльність населення значно погіршена із-за складних екологічних умов є 70% територій України, а 1% – це території екологічних катастроф, куди входять зона Чорнобильської АЕС, а також більшість районів Донецької, Дніпропетровської, Луганської і деяких інших областей.

Регіони з кризисною або катастрофічною екологічною ситуацією мають найбільшу щільність населення (Донбас і ін.), де проживає більше 25% населення України. Його здоров'я на 70% і більш залежить від екологічного стану середовища (в світі 21%) [8, c. 220].

Не дивлячись на реконструкцію, що проводиться, і розширення виробничих площ фармацевтичних підприємств, більшість підприємств є екологічно небезпечними [6, c. 261].

Ухвалення закону про екологічне страхування, регулюючого питання запобігання ризику екологічних аварій і катастроф, забезпечення механізмів залучення засобів для охорони довкілля, є актуальним для промисловості.

За 50 статтею Конституції України кожен громадянин має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Проте виникають сумніви щодо здатності держави контролювати дотримання цих прав у реальності та відшкодування екологічних збитків за рахунок коштів держбюджету, оскільки збитки зазвичай бувають катастрофічними, тому держава не може їх повністю компенсувати, а інших джерел відшкодування в Україні немає.

В Україні порядок екологічного страхування регулюється Конституцією України (від 28 червня 1996 р.) та понад 10 законами та підзаконними актами, а саме: Законами України "Про страхування" (від 4 жовтня 2001 р.), "Про охорону навколишнього природного середовища" (від 25 червня 1991 р.), "Про екологічну експертизу" (від 9 лютого 1995 р.), Постановами Кабінету Міністрів України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності за ядерну шкоду" та ін. На розгляд Верховної Ради України виносили проекти Законів "Про обов'язкове екологічне страхування", "Про екологічне страхування" та ін.

У ст. 49 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" зазначено, що в Україні здійснюють добровільне, обов'язкове та інші види страхування громадян та їхнього майна, майна та прибутків підприємств, установ та організацій на випадок шкоди, заподіяної внаслідок забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів тощо [26].

Механізм екострахування в Україні передбачає контроль за станом довкілля, вживання превентивних природоохоронних заходів, гарантування компенсації за забруднення довкілля. Попри це, розвиток системи страхування екологічних та катастрофічних ризиків дає змогу зменшити витрати на підприємстві щодо задоволення претензій третіх осіб через збитки, завданими їм внаслідок забруднення довкілля; дати гарантію постраждалим в отриманні належних їм за законом сум відшкодування незалежно від фінансового стану підприємства-забруднювача; виконувати функцію контролю за вживанням підприємствами заходів безпеки; бути одним із джерел фінансування заходів щодо гарантування безпеки та заходів з охорони довкілля.

Сьогодні в Україні лише зароджується процес формування ринку екологічних страхових послуг, страховики поки що не мають достатнього досвіду як по страхуванню відповідальності, так і по страхуванню ризиків, пов'язаних з діяльністю промислових підприємств. Головні увагу треба зосередити не на обов’язковості страхуванні, а на формуванні стимулів до фінансового забезпечення зобов’язань по компенсації збитків від аварій та надзвичайних ситуацій. Найбільш доступним та зручним для контролю способом підтвердження платоспроможності суб’єктів господарювання є страхування відповідальності [31].

Комплексний розвиток екологічного страхування в Україні дасть змогу: скоротити бюджетні витрати на ліквідацію аварійних та надзвичайних ситуацій; підвищити матеріальну відповідальність підприємств і зацікавленість місцевих органів влади у мінімізації негативного впливу на навколишнє середовище; забезпечити цільове використання коштів, які спрямовуються на ліквідацію та попередження екологічного забруднення; посилити контроль за потенційно небезпечними видами діяльності та підняти вимоги екобезпеки [11].

Екологічне страхування може стати одним із найсерйозніших стимулів зростання національної економіки.