Шифр: «політичні комунікації»

«Соціально-філософські підвалини дослідження феномену політичних комунікацій»

2012 р.

ЗМІСТ

Вступ

1. Генеза дослідження феномену політичних комунікацій.

2. Уточнення основних понять: «комунікації», «інформація», «засоби масової інформації», «політика», «політичні комунікації».

3. Принципи і методи дослідження феномену політичних комунікацій.

Висновки

Список використаної літератури

ВСТУП

Поняття "інформаційне суспільство" сьогодні вже перестало бути метафорою або позначенням мегатенденцій розвитку сучасного світу. Відбулися в останній третині ХХ ст. в ряді розвинених країн глибокі структурні перетворення економічного механізму, котрі висунули на перші позиції нові наукомісткі галузі взамін важкої промисловості, супроводжувалися бурхливим розвитком "індустрії знань" і пов'язаних з нею технологій передачі та обробки інформації, глобальною комп'ютеризацією і появою розгалужених інформаційних систем. Зі створенням всесвітньої комп'ютерної мережі Інтернет людство практично вступило у фазу формування та підтримки в актуальному стані єдиного загальносвітового інформаційно-комунікаційного середовища. Кіберпростір, зовсім недавно доступний лише висококваліфікованим програмістам, на наших очах трансформується в інформаційне поле соціально-економічного, політичного і культурного розвитку всього спільноти, що дозволяє забезпечити необхідними відомостями окремих громадян, їх різні об'єднання, підприємства, органи влади та управління.

За своєю об'єктивною природою нові комунікаційні технології повинні сприяти демократизації всіх сторін суспільного життя, проте в силу не менш об'єктивно існуючої нерівномірності доступу до джерел інформації було б помилковим заперечувати реальну можливість концентрації управління інформаційними потоками в руках вузького кола осіб, що ставлять перед собою завдання спрямованого впливу на масову свідомість або, якщо завгодно, маніпулювання ним у політичних цілях. З цієї точки зору феномен комунікації являє очевидний інтерес для політологів. Комунікації у сфері політики, або політичні комунікації, подібно до будь-яких інших комунікаційних актів, переслідують три мети: передачу інформації, зміну думки, зміну поведінки інформованих. Проте ключовою у цьому процесі, безсумнівно, є зміна поведінки, оскільки саме вона становить стрижень владно-управлінських відносин у суспільстві. Відповідно, використання ЗМК та контроль над змістом переданих повідомлень стає в інформаційному суспільстві однією з обов'язкових умов для утримання, здійснення, а в необхідних випадках і завоювання влади.

Віддаючи належне дослідницькій роботі, проробленій вітчизняними та зарубіжними вченими в області теоретичного вивчення і осмислення процесів інформаційного впливу і взаємодії у сфері політики, слід зазначити, що політична комунікація поки ще не стала об'єктом комплексних теоретико-методологічних досліджень. Науковий пошук в основному ведеться за кількома суміжними, але недостатньо пов'язаними між собою напрямками; при цьому вивчаються лише окремі сторони політико-комунікаційних процесів і явищ, їх певні аспекти. Частковий аналіз, будучи історично неминучим етапом розвитку будь-якої теорії, стає сьогодні перешкодою на шляху виявлення сутнісних характеристик політичних комунікацій і приводить або до невиправданого скорочення предметного поля дослідження тільки до комунікаційних процесів, що мають місце в період підготовки та проведення виборчих кампаній, або до такого ж невиправданого його розширенню, коли розмиваються критерії "політичності" комунікації.

Отже, сьогодні набуває особливої актуальності обґрунтування надійної методології, визначення соціально-філософських підвалин дослідження політичних комунікацій. Без цього неможливий подальший розвиток політико-комунікаційної теорії, його оптимізація. Дослідження означеної мети актуальне і в практичному плані, оскільки обґрунтування надійних соціально-філософських підвалин дослідження політичних комунікацій допоможе у виробленні більш ефективних управлінських рішень стосовно їх бажаних змін.

Виходячи з означеного, автор вважає за необхідне у рефераті зупинитися на розв’язанні наступних завдань:

- проаналізувати ґенезу дослідження політичних комунікацій;

- уточнити основні поняття, такі як: «комунікація», «засоби масової інформації», «політика», «політичні комунікації»;

- визначити принципи і методи дослідження політичних комунікацій.