Репрезентативні системи

Основні висхідні положення НЛП визначають підхід до розуміння способів і прийомів роботи працівника як нової моделі комунікації та поведінки. Людина володіє багатьма вхідними інформаційними каналами, за якими знадходить інформація про навколишню дійсність. Їх ще називають репрезентативні системи (репсистеми). З позиції цього підходу працівників розрізняють за своїми репсистемами. За характером домінуючої системи (модальності) подання інформації, репсистеми поділяється на:

а) візуальну (домінує зір);

б) аудіальну (домінує слух);

в) кінестезійну (домінує відчуття);

г) полімодальну (переважають узагальнені уявлення, процеси мислення),

Репсистему можна розглядати і як стан психіки, який виявляється у вербальній і невербальній поведінці. Зокрема:

1) візуальна (домінує зір) частіше говорять яскраво, далеко, дивитися, уявляти;

2) аудіальна — голосно, слухав, говорив;

3) кінестезійна — тепло, гаряче, відчуваю, переживаю;

4) полімодальна — думати, розуміти, вважати тощо.

Будь-яка робота з інформацією проходить багато обов'язкових стадій (виникнення, опрацювання, оцінювання). В НЛП виділяють три інформаційні системи активності людського мозку:

1) ведуча, яка відповідає за збір інформації;

2) резервна, що забезпечує виявлення інформації (візуальна, аудіальна, кінестезійна) свідомості;

3) референтна, яка звіряє одержаний результат з тим, що шукають (тобто аналізує інформацію).

Загалом процес вибору і прийняття рішення містить:

а) первинний збір інформації, який допускає збір інформації, розгляд самих можливостей, варіантів вибору а використанням візуального способу на етапі візуального сприймання;

б) обговорення через внутрішній діалог: що розглядають і співвідношення цього діалогу з аналогічними запам'ятовуваними внутрішніми діалогами, тобто варіантів вибору на етапі аудіального сприймання;

в) зіставлення того, що чуємо або проговорюємо "про себе", з відчуттями, які ці слова викликають, тобто варіанти вибору на етапі кінестезійного сприймання.

Прийоми нлп

Поняття взаєморозуміння підвищує ефективність спілкування та прийняття рішення. Для підвищення взаєморозуміння можна використати прийоми, які були розроблені в рамках НЛП-підходу. Реалізація цих прийомів у процесуальному плані повинна утворювати три етапи: 1) приєднання; 2) закріплення; 3) ведення.

На початковому етапі приєднання — використовують особливості дихання та пози. Досягнення синхронності свого дихання з диханням партнера, а також ідентичності поз, допомагає м'яко увійти в контакт. Ідентичність поз є відправним пунктом у приєднанні або якщо поза свідчить про закритість, то тільки після її копіювання можна через деякий час перейти до пози, яка свідчить про відкритість до спілкування. Мета цього етапу — синхронність станів репсистем вас, вашої та вашого партнера по спілкуванню.

На етапі закріплення використовують відповідну міміку (адекватну асиметрії партнера), жести, голос і ключові слова, які розривають контакт у напрямі "підключення до комунікативного контексту партнера", забезпечуючи тим самим стійке спілкування з ним.

Етап ведення — це поступове переключення партнера з його власної програми на запропоновану. В цьому випадку основна увага зосереджена на зонах та прийнятті рішення, тобто на ведучих зонах обміну візуальною, аудіальною та кінестезійною інформацією. Отже, реалізується синхронний супровід процесу прийняття рішення та переключення партнера на виконання бажаної для вас програми. Процес спілкування на цьому етапі розвивається в зацікавленому для вас напрямі, простежується поглиблене взаєморозуміння.