55. Об’єктивне та суб’єктивне право: відмінності

Однак, не зважаючи на наявність певних спільних ознак, категорії об'єктивного та суб'єктивного права мають самостійний характер. На це вказують їх своєрідні риси.

Об'єктивне право	Суб'єктивне право
Залежить від об'єктивних умов розвитку суспільства, що мають економічний, політичний чи соціальний характер	Залежить від суб'єктивних факторів, серед яких рівень підготовки депутатів, працівників правоохоронних і судових органів, громадян
Складають норми загального характеру	Стосується певних суб'єктів
Поширюється на всі сфери суспільних відносин	Поширюється на певну сферу відносин
Потребує конкретизації індивідуальними актами	Є нормами прямої дії
Має форму нормативно-правового акта, звичаю, прецедента чи нормативного договору, що складають поняття джерела права	Існує у формі індивідуальних нормативних актів-рішень, постанов, вироків, указів тощо
Спрямоване на регулювання суспільних відносин	Спрямоване на надання можливостей конкретним суб'єктам
Має загальнообов'язковий характер і поширюється на діяльність всіх суб'єктів права	Має індивідуальний характер і регулює поведінку конкретного суб'єкта
Встановлює способи, межі та методи правового регулювання	Встановлює особливі методи та способи поведінки суб'єкта щодо визначеного випадку
Залежить від потреб суспільства	Залежить від настання юридичних фактів
Охороняється у загальному порядку державою	Конкретизує засоби впливу на окремих суб'єктів

Взаємодія об'єктивного та суб'єктивного права виявляється через два напрями:

— об'єктивне право є мірою реалізації можливостей, наданих правом суб'єктам

— суб'єктивне право — це засіб (спосіб) реалізації об'єктивного права шляхом його конкретизації.

56. Види суб’єктивних прав за сферами суспільних відносин Загальнотеоретична класифікація

У теорії держави і права подекуди виділяють три елементи змісту суб'єктивних прав:

• право дії — індивід має право самостійно визначати позитивну лінію своєї поведінки.

• право вимоги — індивід може вимагати певної позитивної поведінки від іншої особи.

• право позову — індивід може звернутися по допомогу до держави, якщо його суб'єктивне право порушується, або якщо право не може бути реалізоване без державного втручання.

Наприклад, громадянин має право надати в оренду земельну ділянку (дія); вимагати сплати орендної плати (вимога); звернутися до суду по стягнення невиплаченої орендної плати (позов).

Розрізняють права позитивні і негативні.

Позитивні права передбачають кореспондуючий обов'язок інших (держави, громади, організації) здійснити певні позитивні дії, без яких здійснення такого права буде неможливим[право на освіту передбачає надання освітніх послуг носію права]. Негативні права, навпаки, передбачають абсолютне невтручання у сферу діяльності особи. Негативні права, які належать фізичним особам, називають, як правило, свободами [свобода зібрань — право на невтручання держави у відповідну поведінку людей].

Конституційно-правова класифікація

У конституційному праві класифікують суб'єктивні права людини і громадянина за галузями:

• громадянські (особисті) права [право на невтручання в особисте життя…];

• політичні права [ активне і пасивне виборче право…];

• соціальні права [право на відпочинок…];

• економічні права [право на підприємницьку діяльність…];

• екологічні права [право на безпечні умови життєдіяльності…];

• культурні права [право на творчість…]^[5].

Конституційні суб'єктивні права зосереджено, в основному, в розділі ІІ Конституції України.

Цивілістична класифікація

Цивільний кодекс України присвячує суб'єктивним правам учасників цивільних відносин дві книги — Другу і Третю. Добре простежується їх класифікація:

І. ОСОБИСТІ НЕМАЙНОВІ ПРАВА ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ:

• А. ОСОБИСТІ НЕМАЙНОВІ ПРАВА, ЩО ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ ПРИРОДНЕ ІСНУВАННЯ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ

• Б. ОСОБИСТІ НЕМАЙНОВІ ПРАВА, ЩО ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ СОЦІАЛЬНЕ БУТТЯ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ

ІІ. РЕЧОВІ ПРАВА:

• А. ПРАВО ВЛАСНОСТІ

• Б. РЕЧОВІ ПРАВА НА ЧУЖЕ МАЙНО.

Суб'єктивні права особи не є вичерпними^].