46. Методика вивчення ліричного твору.

Анатолій Ситченко пропонує свою модель вивчення ліричного твору. Ця робота складається з чотирьох традиційних етапів.

1. Підготовча робота (відомості про поета, знання про життєву основу поезії, можно провести й елементи словникової роботи);

2. Первинне читання твору (словникова робота, настанова. Частіше його здійснює вчитель, учні потім мовчки читають твір);

3. Аналіз ліричного твору (за питаннями: які настрої (почуття передано в творі? Які образи твору передають ці настрої особливо виразно? Які образотворчі засоби підсилюють ці настрої? Як ритм поезії увиразнює зміст?);

4. Підсумкова робота (узагальнення, виділення настроїв (почуттів), образів, образотворчих засобів, визначення ритму, ідеї, жанру, значення твору).

Г. Токмань пропонує свою методику роботи з ліричним твором, серед етапів якої:

- підготовка класу, емоційна та інтелектуальна, до слухання поезії. Це можна зробити по-різному: розповісти історію написання вірша, звернути увагу на стан природи, поділитися особистим досвідом, пов’язаним з мотивом твору, спонукати школярів до власних спогадів чи мрій тощо;

- виразне прочитання вірша напам’ять або прослуховування його у виконанні актора чи учня-декламатора;

- постановка завдання школярам прочитати твір про себе і забезпечення умов для такого читання;

- запитання до учнів про перше враження від твору;

- проведення аналізу ліричного твору.

Цікаво, що Г. Токмань відстоює необхідність використання текстуального аналізу поезії. Потрібен також проблемний виклад матеріалу.

Б. Степанишин наполегливо радить час від часу давати завдання проводити повний аналіз невеликої поезії, що, безперечно, сприяє формуванню заданих аналітичних умінь і навичок. Повний алгоритм аналізу передбачає точну послідовність розумової роботи учнів з дотриманням усіх стадій художнього сприймання по висхідній і частіше проводиться на початковому етапі формування читацьких умінь цього типу.

Є. Пасічник зазначає, що вивчення ліричного твору неможливе без аналізу: «Аналізувати ліричний вірш – означає вчити дітей заглиблюватися в його поетичні образи, спостерігати, як вимальовується одна за одною картини або як змінюються почуття, настрої ліричного героя, чим вони викликані та як усе це безпосередньо виражається в контексті твору. Важливо з’ясувати, що хоче сказати поет, який характер має мова вірша і як вона виражає авторську ідею.

На думку Н. Волошиної і О. Бандури, аналіз ліричного твору має спрямовуватися на розгляд «трьох основних компонентів: почуттів і переживань, роздумів поета, зовнішніх причин, що їх викликали (елементи сюжету)». Для цього, вважають вони, потрібно послідовно досліджувати текст, передовсім його мову, намагатися відчути слово, деталь, образ, які несуть в собі основні мотиви поезії. Хоч маємо справу з ліричним твором, варто, на їхню думку, проаналізувати й елементи сюжету в ньому. Події – саме та реальність у художньому творі, до якої звикли читачі, крім того, учні переконаються, що лірика не лише виражає внутрішній стан людини, а й дає уявлення про певні сторони суспільного життя, має пізнавальне значення. Належну увагу також слід приділити з’ясуванню «римо-ритмічної своєрідності виучуваних поезій», виробленню в дітей чуття віршованої мови, здатності насолоджуватися її “красою та силою». Завершити аналіз поезії доречно виразним читанням.

Методист О. Бандура наголошує на необхідності єдності змісту й форми, думок і почуттів, тобто цілісного аналізу поезій.

Методист В. Неділько застерігає від надмірного захоплення розгорнутим аналізом ліричної поезії в школі. Іноді досить просто поцікавитися в дітей, які слова й вирази твору справили на них найбільше враження і чим саме. У такому разі, щоправда, матимемо згорнутий варіант роботи з текстом, доречніший для учнів з високим рівнем літературного розвитку.