43. Методика вивчення системи персонажів епічного твору.

У шкільній практиці вживаються як синоніми терміни: дійова особа, персонаж, характер, образ людини. Уміння характеризувати образи-персонажі закладається поступово. Уже у початкових класах учні усвідомлюють, що кожна з дійових осіб має притаманну їй вдачу, висловлюють про них свої оціночні судження. В 5 класі школярі здійсню­ють перекази з елементами характеристики, а в наступно­му — одержують первинне поняття про її складання і вчать­ся добирати потрібний матеріал, з тексту. Як свідчить прак­тика, учні підчас першого читання не помічають деталей; які мають певне значення для розуміння характеру персонажа, мотивів його вчинків і поведінки. Зважаючи на психологічні особливості сприймання художнього твору молодшими підлітками, вчителі-сло­весники виділяють у тексті відповідні місця і проводять над ними спеціальні спостереження. Якщо така робота здійснюється систематично, то в учнів 8-9 класів вироб­ляються навички помічати ці деталі твору, осмислювати їх значення для творення образу-персонажа, Формуванню цих навичок осмисленого читання сприяє також вищий рівень розвитку інтелекту і почуттєвої сфери учнів.

У 7 класі програма передбачає ознайомлення шко­лярів із деякими засобами творення образу-персонажа в художньому творі; відомості про них поповнюються в нас­тупні роки навчання.

З 5 класу учні починають робити не тільки індивідуальну, але й порівняльну характеристику персонажів. В середніх класах вони також знайомляться з поняттям колективного героя, перше теоретичне поняття про якого даємо у 9 класі при вивченні «Слова про Ігорів похід».

Оцінюючи образ-персонаж, потрібно розкривати йо­го світоглядні позиції, моральні якості, склад розуму й характеру, що проявляюся а суспільній та побутовій по­ведінці героя, показати його духовну велич і красу (або ницість, моральну потворність). Потрібно дати уявлення про типові та індивідуальні характери.

У 10-11 класах поглиблюються знання про образи-персонажі літературного твору, ускладнюється план їх характеристики. Вчитель пояснює, що засобами творення образів в творах є сюжетні (авторська характеристика, діалоги та монологи, зображення героя в дії, прізвища персонажів, мова персонажів, ставлення персонажів до життєвих явищ та подій тощо) та позасюжетні компоненти (пейзажні картини, інтер’єр, авторськи ремарки та відступи, ліричні відступи, портретні деталі тощо). В 10 класі при вивченні «Кайдашевої сім’ї» І. Нечуя-Левицького вводиться поняття «прототип».

У старших класах учні роблять порівняльну характеристику персонажів. Аналіз художніх образів проводять за такою схемою: 1. Персонаж головний, другорядний, епізодичний; 2. Чи є прототип, чи відповідає герой йому; 3. Портрет (чи відповідає внутрішньому світу): динамічний, опис, стислий, самохарактеристика тощо; 4. Риси характеру; 5. Пов’язані з даним героєм проблеми; 6. Мова як засіб самовираження персонажів; 7. Ставлення до героя інших дійових осіб/автора; 8. З якими відомими героями перегукується образ; 9. Моє сприйняття героя/пантоміма на героя.