38. Особливості вивчення філософських питань на уроках літератури.

При детальному вивченні філософських питань варто використовувати інноваційні технології, наприклад, урок-дослідження. Урок-дослідження - інноваційна, ефективна технологія проведення уроків літератури, що дозволяє учням до тексту літературного твору і виступити як дослідники художньої майстерності письменника.

На уроці дослідженні учні опановують методикою наукового дослідження, засвоюють етапи наукового пізнання.

На уроці-дослідженні (філософському) учні опрацьовують філософські проблеми творів: добра і зла, кохання тощо. Так, можна провести такий урок за такими творами: Лесі Українки «Лісова пісня», Тараса Шевченка «Катерина», Олеся Гончара «Собор». Доцільно також аналізувати філософську лірику поетів.

Проведення: підготовка (обговорення з учнями теми і шляхів аналізу творів (пообразний)), хід роботи, підбиття підсумків (коорденуюча роль вчителя).

Філософські питання розглядаємо також при виділенні філософських проблем у творі (добро і зло тощо). Звертаємо увагу, що філософські питання є вічними, але єдиної точки зору на їх вирішення немає.

39. Методика вивчення перекладу і переспіву.

Національні літератури (або “літературні полісистеми”, користуючись терміном І.Евен-Зохара), взаємодіючи між собою, породжують явища літературної інтерференції – непрямої (через посередника, тобто переклад) і прямої (безпосередні запозичення моделей, за якими створюється новий репертуар національної літератури).

Проміжною формою наближається до вільного перекладу, і особливо притаманний українській літературній полісистемі, але який і досі не викликає одностайності розуміння в багатьох науково-теоретичних і лексикографічних джерелах.

Переклади і переспіви вивчаються при вивченні «Слова про Ігорів похід», однак не потрібно цим омежуватись. Говоримо про них і при вивченні творчості Шевченка.

У творчій біографії Тараса Шевченка (1814—1861) поетичні переклади, здається, ніколи не були на першому плані, проте їхнє значення важко переоцінити. Зі спогадів О. Афанасьєва-Чужбинського відомо, що в середині 1840-х років поет робив спроби перекладати вірші А. Міцкевича, але досягнуте його не задовольняло, і він нищив свої чернетки. Що ж до реально відомих нам творів, які мають “запозичене” походження, то можна розрізняти, з одного боку, власне переклади (“Псалми Давидові”, уривки зі “Слова о полку Ігоревім”), з другого — цілу низку наслідувань, переспівів, переробок, варіацій, які мають іншомовні літературні джерела, проте до перекладів навряд чи можуть бути віднесені (“подражанія” біблійним пророкам Ісайї, Ієзекіїлю, Осії, а також наслідування-переспіви окремих творів Едуарда Сови, Василя Курочкіна та однієї сербської народної пісні зі збірника Вука Караджича). До них жанрово близькі початкові рядки “Гайдамаків” — віддалена варіація одного з відомих мотивів біблійної “Книги Екклезіаст”; перші три розділи поеми “Царі” — поетичні переробки сюжетів 11-ї та 13-ї глав “Другої книги Самуїлової” та 1-ї глави “Першої книги Царів”; сатиричний вірш “Саул” — вільна авторська варіація 8—10-ї глав “Першої книги Самуїлової”.

Відомо, що провести чіткі грані між перекладами, переспівами, наслідуваннями, варіаціями, переробками, “творами на мотиви” в принципі складно, а то й неможливо, тим більше, що рамки цих понять історично змінні. Для поетичного світу Шевченка найхарактернішим є граничне включення перекладних текстів в авторський творчий контекст: його переклади та переспіви такою ж мірою “шевченківські”, як і ориґінальні твори, і, як правило, несуть такий самий авторський набір індивідуальних стильових прикмет. Стосовно жодного з Шевченкових перекладних текстів, не кажучи вже про “наслідування” чи варіації, не може виникнути сумніву, з-під чийого пера він вийшов.між перекладом і переробкою-онаціональненням є переспів.

Руданський-перекладач починав із низки переспівів, таких як “Чорний колір” (1854) і “Зозуля” 1856) — з польської, “Явір” — з чеської та “Безнадія” — наслідування Бюрґерової “Ленори” (обидва — 1858); того ж 1858 року С. Руданський переспівав 136-й псалом, і зробив це чотиристопним ямбом, на відміну від своїх попередніх переспівів, що мають хореїчну основу, хоч і з елементами народної силабіки.

Говоримо про оригінальний твір та особливості його передачі (довільну чи майже дослівну), тобто постійно підкреслюємо різницю між перекладом і переспівом.