5. Спілкування на уроках літератури.

Важливою умовою ефективності уроку літератури, активної взаємодії на ньому учнів є методично доцільний відбір для уроку навчального матеріалу і формулювання питань заняття. Це необхідно для активізування навчального спілкування учнів між собою та з учителем.

Організовуючи навчальну взаємодію учнів на уроках, необхідно брати до уваги, що в структурі навчального матеріалу є опорні знання, одночасно передбачені програмами різних шкільних курсів і навіть предметів. Знайшовши під час складної самостійної пізнавальної діяльності знайому інформацію, учні, як правило, повідомляють про це однокласникам, учителю. Джерелом комунікативної потреби в такому випадку виступає бажання отримати позитивну оцінку оточуючими своєї ерудиції.

Є різні форми спілкування на уроках української літератури: бесіда, дискусія, диспут. Усі вони вдало поєднуються і є незамінними методичними прийомами.

6. Методи навчання на уроках літератури.

Проблема класифікації методів навчання літератури з давніх-давен привертала особливу увагу відомих педагогів і методистів. Так, у російській дореволюційній методиці літератури В. Я. Стоюнін на перше місце ставив бесіду, В. І. Водовозов - самостійну роботу над текстом художнього твору, а В. П, Острогорський надавав перевагу лекції (або живому слову вчителя).

У радянський період розвитку школи методист М. І. Кудряшов налічує п'ять методів: творче читання художнього тексту, читання коментоване, слово вчителя, бесіда, робота за завданням вчителя. Українські методисти в своїх курсах методики літератури виділяють такі методи:

Т. Ф. Бугайко, Ф. Ф. Бугайко

1. Виклад учителя (лекція).

2. Бесіда.

3. Коментоване читання.

4. Демонстрація наочності з використанням технічних засобів навчання.

В. Я. Неділько

1. Метод лекції.

2. Метод евристичної бесіди.

3. Метод самостійної роботи.

Є. А. Пасічник

1. Лекція.

2. Бесіда.

3. Самостійна робота.

4. Творче читання.

У дослідженнях з дидактики на основі мислительних операцій, при яких формуються в учнів уміння і навички, дається така класифікація методів навчання: індукція, дедукція, аналіз, абстрагування, конкретизація, аналогія, моделювання, узагальнення, зіставлення тощо.

Важко заперечувати правомірність кожної класифікації. За нашими спостереженнями, в сучасній школі можна виділити такі основні методи викладання літератури: коментоване читання твору, бесіда, шкільна лекція, самостійна робота учнів над твором.

Методичні прийоми ― це також способи навчальної діяльності, але, на відміну від методів, вони мають значно вужчу сферу застосування. Прийоми відзначаються певною самостійністю і можуть стосуватися багатьох методів викладання літератури.

7. Типологія уроків літератури.

Урок з літератури характеризується такими моментами: безпосереднім сприйняттям учнями літературного матеріалу, визначеного програмою; відповідністю методу навчання і всієї системи дидактичних заходів віковим особливостям учнів, родовим, видовим та жанровим особливостям виучуваного твору; аналізом емоційно сприйнятого учнями твору.

Проблема класифікації уроків літератури привертала увагу багатьох методистів. Справедливе застереження Є. А. Пасічника, що “урок ― це складне педагогічне явище. Не слід думати, що можна знайти таку класифікацію, яка могла б охопити усі сторони уроку”.

Більшість методистів вважають, що типи уроків залежать від характеру дидактичних завдань, форм і методів роботи, змісту матеріалу, що вивчається учнями, рівнів пізнавальної активності школярів. Поки ще немає чіткої загальновизнаної єдиної класифікації уроків літератури.

Виділяють такі типи уроків: урок-лекція, урок-розповідь, урок учнівських читань, урок вивчення тексту художнього тору, урок письмової роботи, урок повторення або закріплення, урок контрольної роботи, комбінований урок. Використовуємо також різноманітні нетрадиційні уроки: урок-екскурсія, урок-семінар, бінарний урок, урок-дослідження, урок-диспут, кіно урок, урок-рольова гра тощо.