32. Типи творів, методика проведення і перевірки.

У школі використовують різні типи творів: твір-опис, твір-розповідь на основі власного досвіду, твір-роздум.

Написанню твору передує уроку підготовки до нього. Учні спочатку пишуть план, оформлюють твір на чернетках, а вже потім переписують начисто. Учитель має спочатку коментувати написання твору (визначити тему, основні елементи тощо).

Матеріалом для твору (усного/письмового) можуть бути: тема, сформульована на основі попередньо обговореної проблеми, життєвої ситуації, прочитаного та проаналізованого художнього твору; а також пропоновані для окремих учнів допоміжні матеріали (якщо обирається варіант диференційованого підходу до оцінювання).

Одиниця контролю: усне/письмове висловлювання учнів.

Обсяг письмового твору, складеного учнем, орієнтовно визначається за класом, наприклад, 11 – 3-3,5 сторінки, 5 – 0,5-1 сторінка.

У монологічному висловлюванні оцінюють його зміст і форму (мовне оформлення). За усне висловлювання (переказ, твір) ставлять одну оцінку - за зміст, а також якість мовного оформлення (орієнтовно, спираючись на досвід учителя і не підраховуючи помилок, - зважаючи на технічні труднощі фіксації помилок різних типів в усному мовленні).

За письмове мовлення виставляють також одну оцінку: на основі підрахунку допущених недоліків за зміст і помилок за мовне оформлення, ураховуючи їх співвідношення.

Під час виведення єдиної оцінки за письмову роботу до кількості балів, набраних за зміст твору, додається кількість балів за мовне оформлення і їхня сума ділиться на два. При цьому якщо частка не є цілим числом, то вона закруглюється в бік більшого числа.

33. Методика проведення уроків навчального і контрольного творів.

Учнівський твір – це не лише важливий засіб контролю за знаннями в школярів з мови, а й засіб формування духовного світу підростаючого покоління.

Екзаменаційний твіp випускника вимагає відповідного pівня гpамотності (оpфогpафічної, пунктуаційної, стилістичної), володіння лексикою.

Уроки навчальних творів є підготовчими до контрольного. Учні виконують твір на чернетці, а вже потім – у чистових зошитах. Обсяг роботи визначається віком (класом). Обов’язковим є наявність у творі 3 частин: вступної, основної і висновку (кінцівки).

Учні спочатку усно обговорюють тему твору, складають орієнтовний план, а вже потім приступають до написання творів.

Методика підготовки до твору має враховувати природну структуру мовної діяльності, до якої входять: 1) орієнтація в ситуації спілкування; 2) орієнтація у змісті висловлювання; 3) планування; 4) реалізація задуму; 5) контроль.

Орієнтація в ситуації спілкування породжує мотив, дає усвідомлення мети, від якої залежатиме головна думка і стильове оформлення тексту. Осмислення теми твору дозволить окреслити обсяг змісту, зібрати і систематизувати необхідний матеріал, визначити підтеми, на які розчленовується тема, і, отже, обрати тип мовлення, скласти чіткий план викладу. На основі всього цього здійснюється відбір мовних засобів, необхідних для висвітлення теми. Таку систему розвитку мовлення розроблено і впроваджено в практику школи.

У 5 класі головна увага приділяється умінню осмислити тему, визначити її контури. З цією метою порівнюються близькі, але різні за обсягом теми (напр., Мої весняні канікули, Один день весняних канікул, Цікавий випадок під час канікул, Канікули — час улюблених занять). Другим елементом загальної орієнтації є визначення авторської настанови — головної думки майбутнього тексту. Тільки в окремих випадках спрямування викладу повністю визначається формулюванням теми (напр., Ніхто не забутий, ніщо не забуте). Частіше його обирає сам автор, керуючись власним розумінням теми. Якнайчастіше варто пропонувати лише загальне формулювання (напр., Опишіть свою улюблену пору року), в межах якої кожен учень самостійно визначить зміст і спрямування тексту.

З 6 класу центр уваги переміщається на добір фактичного матеріалу. Від цього етапу значною мірою залежить успішне виконання завдання. І кращі вчителі, не обмежуючись безпосередньою підготовкою, здійснюють широку і тривалу роззосереджену підготовку шляхом тематичного добору дидактичного матеріалу до циклу уроків, що передують написанню твору.

Наслідком систематизації матеріалу має стати визначення підтем, які, будучи частинами теми, вичерпують її зміст

Учнівські твори бувають дуже різноманітними: за метою — навчальні й контрольні, за місцем виконання — класні й домашні; за формою викладу — усні й письмові; за джерелами матеріалу — на основі власних спостережень, на основі почутого або прочитаного, за картиною, серією малюнків, діафільмом, кінофільмом чи телепередачею; за способом викладу думок (типом мовлення)—розповіді, описи, роздуми. Крім того, кожен твір оформлюється як текст певного стилю.

Зміст, композицію, мовне оформлення учень має вибирати цілком самостійно.

Твори за опорними словами — вправа націлена передусім на встановлення теми і її обсягу. Робота ця формує в основному технічні уміння, оскільки власні пошуки, навіть при неповному використанні опорних слів, доводиться здійснювати у вузьких межах.

В окремих випадках, з метою вироблення навичок уживати певні засоби вираження змісту, можна практикувати твори-мініатюри з граматичним завданням, однак до цього виду роботи треба підходити дуже обережно, добираючи теми, які стимулювали б застосування потрібних слів і конструкцій (напр., в описі природи — прикметників чи однорідних членів речення, в роздумі — складних речень з підрядними причини, а в розповіді— з підрядними часу). Інакше створені тексти виявляться неприродними, позбавленими вільного розгортання думки.

Найбільший вплив на розвиток мовленнєвих умінь учнівські твори матимуть тоді, коли вони набудуть комунікативного характеру, коли вибір засобів буде зумовлений не завданням використати вказані слова, форми чи конструкції, навіть не потребою висловити певний зміст, а прагненням досягти намічених цілей. Тому у процесі роботи над твором особливо велика роль усвідомлення того, в якій ситуації спілкування може бути використаний створюваний текст.

Для того, щоб продемонструвати учням, як треба розгортати виклад і реалізувати задум, варто практикувати колективне складання текстів (творів-мініатюр або фрагментів, що висвітлюють якийсь пункт плану). Добираючи одне за одним речення, учні спостерігатимуть їх змістовий зв'язок, мовні засоби, за допомогою яких вони зливаються в одиниці більш високого структурного рівня мови — у складні синтаксичні цілі або в завершений текст. Однак таку роботу можна виконувати лише на матеріалі, що вимагає не суб'єктивної оцінки, не вияву емоцій, а простого викладу інформації (напр., складання замітки в газету про допомогу школи дитячому садочку).