30. Методика проведення навчального і контрольного переказів.

Сьогодні переказові як виду роботи з розвитку зв'язного мовлення приділяється досить значна увага. Про це свідчить хоча б той факт, що саме переказ винесено на випускний письмовий екзамен з української мови. І це не випадково, бо переказ дозволяє перевірити розвиток у школярів усіх чотирьох видів комунікативний умінь — слухати, читати, говорити і писати.

Урок навчального переказу розпочинається з чіткого визначення мети, конкретного завдання. Лише, за цієї умови учні працюватимуть активно, з інтересом, переказ не буде їм здаватися нудною і одноманітною вправою.

Попередня розосереджена підготовка до переказу.

Постановка завдання.

Мотивація мовлення.

Сприймання тексту.

Важливо відразу ввести дітей в атмосферу твору, націлити на активне сприймання змісту. З цією метою вчитель щоразу відшукує найбільш доцільні прийоми: відгадування загадок, аналіз приказок, прослухування музики, проблемне завдання чи яскраве вступне слово.

Залежно від підготовленості учнів і виду переказу обирається спосіб сприймання тексту: 1) читання учителем (слухове сприймання); 2) читання учнями про себе (зорове сприймання); 3) паралельне прослуховування тексту і читання про себе (зоро-слухове). Читання тексту доречно супроводжувати кадрами однойменних діафільмів, ілюстраціями, щоб активізувати уяву, мислення і мовлення учнів.

У практиці навчання неправомірно перебільшується роль такого методичного прийому, як побудова переказу за запитаннями, які підказують слова для відповіді.

Більш плідний прийом - виконання першого варіанта роботи на чернетці, колективне її редагування і написання удосконаленого тексту.

Редагування першого варіанта переказу обов’язкове перед перенесенням переказу у чистовик.

Так само проводиться і контрольний переказ: сприймання тексту (прослуховування), запис на чернетку, редагування, запис у чистовик, перевірка.

31. Методика і прийоми вивчення словозміни частин мови.

Учні повинні вміти виділяти з мовних виявів повторювані у них компоненти — фонеми, слова, елементи словотвору і словозміни, структурні схеми речень — та об’єднувати їх у різні групи за спільними ознаками.

Так, в іменних частинах мови виділяють відмінкові і числові, а в дієслів — особові форми тощо. Всі такі форми розташовуються в певному усталеному порядку у вигляді таблиць (парадигм). Все це становить основу парадигм словозміни.

Словозміну частин мови вивчають під час вивчення окремої частини мови: іменника, прикметника тощо.

Даємо учням поняття про відповідність словозміни іменників за відмінами (як і прикметників), дієслів – за дієвідмінами.

Використовуємо такі методи і прийоми як зв’язний виклад вчителя, бесіда, самостійна робота, постановка проблемних питань, робота з підручником тощо.

Вправа: провідмінювати іменники (жінка, піч тощо). Прикметники і іменники доцільно початково відмінювати у словосполученнях (холодна ніч, важливе завдання тощо).

Говоримо про парадигму закінчень при зміні частин мови. Ця робота проводиться в основному у 6 класі. Використовуємо також вправи на повторення будови слова та словотвору.