Питання для аналізу

1. Які існували альтернативи кожному з описаних рішень?

2. Відповідно до термінології чи ухвалювалося фірмою «Інтернешнл Ректифайер» рішення в умовах ризику або невизначеності? А фірмою «Ю Ес Экс» і «Ю Ес Спринт Комьюникейшнз»?

3. Розгляньте можливий вплив фактора часу й мінливого середовища на всі три рішення.

Ситуація 6 компанія «енергомаш»

Компанія "Енергомаш" зіткнулася з однією з найбільших проблем за всю свою історію. Під час таємних нарад президента та правлінню! директорів було прийнято рішення про перенесення одного з відділень корпорації із центральної частини великого міста у невелике містечко, що знаходиться на відстані 100 км (це значно ближче до штаб-квартири фірми). Рішення зумовлювалося багатьма чинниками. По-перше, операції фірми у даному місці стали вимагати значних видатків, у зв'язку з тим, що муніципалітет ухвалив рішення про збільшення податку на заробітну плату на 100%. Крім цього, з першого січня повинна була зрости на 35% плата за оренду приміщення. Відділення розміщувалося у сучасній будівлі, більша частина якої виготовлена із красивих, але не досить практичних скляних конструкцій. Це спричиняло великі видатки на опалення при виробництві, що вимагало підтримання постійної температури.

Однак, значною мірою, рішення було прийнято у зв'язку з рядом інших серйозних обставин. Не зважаючи на високі зарплати робітників та скорочення робочого дня, протягом останніх шести місяців компанія стала об'єктом виступів, організованих профспілками. Керівництво цим було дуже стурбовано. А якщо компанія переїде на нове місце, що не дозволяє здійснювати регулярні поїздки з міста, то фірмі вдасться звільнитися від більшості "порушників спокою". Крім цього, переїзд допоміг би корпорації змінити багато існуючих заходів і програм, що торкаються інтересів робітників. Це допомогло б зекономити значні кошти. Однією з змін було повернення до 8-й годинного робочого дня. Протягом останніх п'яти років робітники щодня працювали по 7 годин, які оплачувалися як повні 8 годин. Однак такий перехід був би можливим внаслідок значного оновлення складу робочої сили. Президент вирішив повідомити про це своїх шістьох віце-президентів, але попередив їх про те, що цей план необхідно зберегти у таємниці, доки не буде вибране конкретне місце, а довірені особи корпорації не визначать точний час та спосіб цього повідомлення. Однак висловлювались побоювання, що оголошення може викликати посилення невдоволення робітників і нові виступи профспілок.

Тому протягом багатьох місяців не було сказано жодного офіційного слова. Тим не менше, зразу ж спрацювало неофіційне джерело інформації - чутки. Через декілька тижнів це не обминуло жодного працівника. Але керівництво фірми все ще мовчало. Практично ніхто не хотів переїжджати, оскільки усі звикли до зручних приміщень, престижу та зручностей роботи у великому місті. Але й ніхто не хотів відмовлятися від роботи. Більшість працівників не мало змоги їздити на роботу за 100 км. Це було невигідно.

Через два тижні уся компанія була охоплена страйками та безладдям.