Питання для аналізу

1. Який тип керівника представляє колишній директор "Ери"? До якого стилю керівництва схильний нинішній директор?

2. Знайдіть місце стилю їхнього керівництва в координатах ґратки менеджменту.

3. Яких помилок у стосунках з підлеглими припускався попередній керівник? Яким чином можна покращити діяльність теперішнього директора?

Чи достатньо для працівника порівняно високої заробітної плати для отримання задоволення від праці? Спрогнозуйте подальший розвиток подій на підприємстві.

Ситуація 4 «Проблеми та успіхи Айни Гасе»

І. Загальна інформація

Донедавна український модельєр Айна Гасе була відома лише вузькому колу дизайнерів одягу та кільком десяткам забезпечених жінок — відвідувачів показів модного одягу. Популярність дизайнера різко зросла після того, як її вироби помітили і оцінили як представниці жіночої статі уряду, так і дружини впливових посадових осіб. Хоча дизайнер виконує не лише ексклюзивні роботи для української еліти, а й співпрацює з великими підприємствами, які "тиражують" її моделі.

Асортиментна політика та клієнтура Виконання замовлень відомих людей додає відповідальності: якість завжди на першому плані, необхідно "тримати марку". Більшість клієнтів погоджуються з пропозиціями модельєра щодо фасону і тканини, але дехто приходить зі своїми готовими ідеями і до них необхідно прислухатися. З деякими іменитими клієнтами Айна познайомилась на показах мод, інші прийшли за рекомендацією спільних знайомих.

Постійних клієнтів, які замовляють весь гардероб, зараз вже двадцять і збільшувати їх кількість просто немає можливості через брак часу для їх обслуговування. Для того щоб якнайкраще виконати замовлення, клієнту необхідно приділити максимум уваги, поспілкуватись з ним, вирішити що і як краще зробити. Не можна довіряти постійних клієнтів й іншому дизайнерові, бо він не завжди зможе найкращим чином виконати замовлення. Проте для розвитку бізнесу без розподілу праці не обійтися, тому деяких клієнтів обслуговують спеціалісти салону-студіо "Айна Гасе", відкритого у 2000 р. Майстри роблять ескізи виробів, Айна Гасе їх затверджує, а потім працівники салону виконують замовлення. Крім того у 2004 р. було відкрито бутік, з'явилось багато бажаючих придбати вироби дизайнера, повертаються й старі клієнти.

Перспективи розвитку

Наступного року Айна Гасе має розробити 8 колекцій. Двічі на рік виготовляються ексклюзивні колекції під торговою маркою "Айна Гасе" для "Сезонів моди" і по дві для ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат", ЗАТ "Луцький шовковий комбінат" і компанії "Поль Ноа студіо".

Із співробітництвом з текстильними комбінатами навантаження суттєво зросло. До цього на рік необхідно було зробити лише дві колекції для "Сезонів моди". Зараз же настав час переходити на більш високий рівень. Для цього необхідно розширювати салон "Айна Гасе", збільшувати кількість працівників. У першу чергу треба придбати комп'ютерну програму, яка створює весь розмірний ряд для моделі. Саме на це зараз витрачається більшість часу. Поки що працівники мають лише програму, що розмножує лекала.

У найближчих планах — вийти на московський ринок якості дизайнера ексклюзивного одягу "Айна Гасе", а вже потім на європейський із сезонними показами своїх колекцій. За підтримки текстильних комбінатів, з якими укладено контракти, цю ідею можна здійснити.

Аналіз ринку

У скільки обходиться створення колекції? Витрати йдуть на виготовлення взуття, зарплату моделям, візажистам, перукарям, режисерам. За найскромнішими підрахунками, всі витрати обходяться в 3 тис. дол. плюс фотосесія — 500 дол., участь у показі — 1,5 тис. дол., витрати на створення колекції щонайменше на ЗО виходів (а це близько 90 моделей одягу). Остання колекція "Осінь—зима" коштувала дуже дорого — 12 тис. дол., оскільки в ній було використано шкіру та фарбовану норку, яку спеціально замовляли під колір тканини. Літня колекція коштує майже удвічі дешевше — близько 5 тис. дол. Необхідно демонструвати колекції на міжнародних виставках, таких як Collection Premiere Moscow і Федеральний оптовий ярмарок товарів та обладнання текстильної та легкої промисловості в Москві. На такі заходи з'їжджаються оптові покупці з різних країн і є можливість отримати замовлення від європейських оптових компаній.

Матеріали для колекцій закуповуються як в Україні, так і в Італії. В Україні виготовляти тканини та шкіру на замовлення дорожче, ніж за кордоном. До того ж асортимент на вітчизняних комбінатах набагато гірший, ніж в Італії. На італійських фабриках виробляють перспективну колекцію тканин — за два сезони до показу готових виробів. Полотна виготовляють різних відтінків, фактур. І є впевненість, що в жодного іншого дизайнера такої тканини не буде. Існує домовленість з керівництвом фабрики, що тканини, які придбала Айна Гасе, не будуть продані іншим дизайнерам з України.

Ллє якщо готуватися до виходу на європейський ринок, то там потрібно представляти вироби з тканин ексклюзивної розробки. Зараз вже розробляються зразки тканин за ескізами модельєра на українських підприємствах. Є також домовленість з керівництвом однієї з італійських фабрик на виготовлення пробних зразків за ескізами Айни Гасе завдовжки до 10 м. Якщо пошиття з них одягу буде задовільним, то італійці виготовлять промислові партії тканин.

Виготовлення тканин на замовлення в Італії зараз коштує дешевше, ніж раніше. Ціни, через наповнення ринку тканинами китайського виробництва, впали. Наприклад, шовкові матеріали нової колекції будуть купуватися за 15 євро за 1 погонний метр. Це найвища ціна. Якщо замовляти тканини за власними малюнками, то ціна зросте на 25 %. Але все залежить від обсягу замовленої партії. Хоча китайські тканини такої ж якості коштують 7 євро. Тому італійці зараз ідуть на все, щоб отримати замовлення від клієнтів. Раніше можна було замовляти тканину, починаючи зі 100 м і більше. Таке могли собі дозволити лише швейні фабрики чи великі магазини тканин. Зараз в Італії через загострення конкуренції багато текстильних комбінатів збанкрутували. Тому компанії стали лояльнішими до невеликих замовлень. А китайські тканини за якістю друку і кольорами поки що поступаються італійським.

Український ринок дизайнерських послуг ще не розвинений, тому є місце для багатьох модельєрів. Дизайнерів із власним виробництвом можна по пальцях перерахувати. На жаль, поки що українські фабрики не можуть собі дозволити купувати дизайнерські колекції. Більшість з них працює на давальницькій сировині. У світовій практиці колекції купують не фабрики, а оптові покупці. І вже вони розміщують замовлення на швейних фабриках, а потім реалізують готову продукцію через роздрібну мережу. Проте в Україні таких покупців ще немає. Тому в магазинах представлено переважно дешеву продукцію невідомого виробництва.