
- •Культура фахового мовлення. Державотворча роль мови.
- •2. Функції мови. Стилі і типи мовлення.
- •3. Літературна мова. Мовна норма. Види норм
- •4. Культура мови. Культура мовлення під час дискусії.
- •5. Науковий та офіційно-діловий стилі: сфери виживання, призначення, мовні засоби.
- •6. Майстерність публічного виступу. Види підготовки до виступу.
- •7. Поняття етики ділового спілкування, її предмет і завдання.
- •8. Основні види ділового спілкування: публічний виступ, ділова бесіда, службова нарада та переговори.
- •9. Основні правила ділового спілкування. Мовленєвий етикет.
- •10. Правила спілкування фахівця при проведенні зустрічей, переговорів, прийомів та по телефону.
- •11. Лексика за сферою вживання. Термінологічна і професійна лексика, її відмінність від загальновживаної.
- •12. Складні випадки слововживання. Пароніми та омоніми.
- •13. Багатозначні слова і контексти. Синонімічний вибір слова.
- •14. Складноскорочені слова, абревіатури та графічні скорочення.
- •15. Орфографічні норми сучасної української літературної мови. Правопис складних іменників та прикметників.
- •16.Правопис відмінкових закінчень іменників іі відміни у родовому відмінку. Правопис прислівників.
- •Слід пам'ятати, що одс(Офіційно-діловий стиль) вимагає:
- •18. Особливості використання прикметників та займенників у професійному спілкуванні.
- •20. Дієслівні форми у професійному діловому мовленні.
- •21. Прийменники у професійному мовленні. Прийменник «по»
- •22. Синтаксичні структури у професійному мовленні.
- •23. Складні випадки керування та узгодження у професійному мовленні. Просте і складне речення.
- •24. Поняття про документ. Загальні вимоги до складання документа.
- •1 Докуме
- •25. Види документів та їх класифікація.
- •26. Правила оформлення сторінки. Вимоги до тексту документа.
- •28. Ділове листування. Види службових листів. Етикет ділового листування.
- •29. Особливості складання розпорядчих та організаційних документів.
- •Мова і думка. Основні закони риторики.
12. Складні випадки слововживання. Пароніми та омоніми.
Омоніми - це слова, однакові або подібні за звучанням, але різні за лексичним значенням.
Наприклад, порох - пил і порох - вибухова речовина; чайка - птах і чайка - човен.
Пароніми - це слова, що близькі за фонетичним складом, але розрізняються за значенням: уява (здатність уявляти - плід уяви) -уявлення (знання, розуміння чогось - помилкове уявлення); гривня (грошова одиниця) - гривна (металева шийна прикраса у вигляді обруча); кампанія (сукупність заходів, спрямованих на виконання певного завдання) - компанія (група осіб, пов'язаних певними інтересами або торговельне чи промислове товариство).
Між паронімами можуть встановлюватися синонімічні (блукати - блудити, повноваження - уповноваження, особистий - особовий), антонімічні (прогресивний –регресивни,й іммігрант - емігрант) відношення.
13. Багатозначні слова і контексти. Синонімічний вибір слова.
Синоніми — це слова відмінні одне від одного своїм: звуковим складом, але близькі або тотожні за значенням. Наприклад: сміливий, відважний, хоробрий, безстрашний, героїчний.
Синоніми поділяються на три основні групи:
1) лексичні синоніми, що відрізняються смисловими відтінками (відомий — видатний — славетний — знаменитий);
2) стилістичні синоніми — це слова, що відрізняються, стилістичним і емоційним забарвленням (говорити — мовити — пророчити — верзти);
3) абсолютні синоніми — зовсім не відрізняються значенням і в усякому контексті можуть вживатися без будь-якої відмінності {мовознавство — лінгвістика; століття — сторіччя). Таких синонімів в українській мові небагато
Значення слів-синонімів, що часто вживаються в діловому мовленні:
Замісник. Заступник.
Замісник — посадова особа, яка тимчасово виконує чиїсь обов'язки, тобто заміщає відсутнього керівника.
Заступник — це офіційна назва посади.
Квиток. Білет.
Квиток — вживається у словосполученнях: театральний квиток, залізничний квиток, студентський квиток тощо. Білет — кредитний, банківський, екзаменаційний.
Наступний. Подальший.
Слово наступний вживається лише з конкретним поняттям: наступна зупинка, наступний тиждень. На означення абстрактного поняття вживається слово подальший: подальше життя, подальша доля.
Положення. Становище. Стан.
14. Складноскорочені слова, абревіатури та графічні скорочення.
Складноскорочені слова (абревіатури), утворені з початкових букв або звуків, незалежно від написання словосполучення пишуться великими буквами (крапки між ними не ставляться): Міністерство внутрішніх справ — МВС, житлово-ек-сплуатаційна контора — ЖЕК, державна автоінспекція — ДАІ, мале підприємство — МІГ, виробниче об'єднання — ВО, Українська республіканська партія — УРП. Великими буквами пишуться також складноскорочені слова, утворені від іншомовних словосполучень: МАТО, ЮНЕСКО, МАГАТЕ, УЄФА. Але малими буквами пишуться: загс, вуз (від російського вьісшее учебное заведение). Великими й частково малими буквами пишуться складно-скорочені слова на зразок Демократична партія України — ДемПУ, Конгрес української інтелігенції — КУІн. Якщо складноскорочені іменники, утворені з початкових букв або звуків, відмінюються, то закінчення біля них дописуються малими буквами: ЛАЗи, у ЖЕКу, з ВАКом. У складноскорочених словах, утворених іншими способами, усі частини пишуться з малої букви: районна державна адміністрація — райдержадміністрація, завідувач господарства — завгосп. Від абревіатур слід відрізняти умовні графічні скорочення, які вимовляються повністю й скорочуються лише на письмі. Наприклад, пишемо: 4 кг, читаємо: чотири кілограми. У кінці графічних скорочень ставиться крапка. Якщо в графічному скороченні залишаються початок і кінець слова, то на місці пропущених букв ставиться лише дефіс (без крапки): видавництво — вид-во. Частини скороченого словосполучення іноді розділяються похилою рискою: поштова скринька — п/с, військова части на — в/ч, метрів за хвилину — м/хв.