3. Літературна мова. Мовна норма. Види норм

Літературна мова - це унормована, відшліфована форма загальнонародної мови, що обслуговує найрізноманітніші сфери суспільної діяльності: державні й громадські установи, пресу, художню літературу, науку, театр, освіту, побут. Вона характеризується уніфі ковані стю, стандартизованістю, високою граматичною організацією, розвиненою системою стилів.

Літературна мова реалізується в усній і писемній формах. Обидві форми однаково поширені в сучасному мовленні, їм властиві основні загальномовні норми, проте кожна з них має свої особливості, зумовлені специфікою функціонування літературної мови в кожній з форм.

Писемна форма літературної мови функціонує в галузі державної, політичної, господарської, наукової і культурної діяльності. Усна форма літературної мови обслуговує безпосереднє спілкування людей, побутові й виробничі потреби суспільства.

Норма літературної мови - це сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, закріплених у процесі суспільної комунікації.

Розрізняють різні типи норм: орфоепічні (вимова звуків і звукосполучень), графічні (передача звуків на письмі), орфографічні (написання слів), лексичні (слововживання), морфологічні (правильне вживання морфем), синтаксичні (усталені зразки побудови словосполучень, речень), стилістичні (відбір мовних елементів відповідно до умов спілкування), пунктуаційні (вживання розділових знаків).

4. Культура мови. Культура мовлення під час дискусії.

Культура мови — це рівень сформованості літературної мови, її розвитку, стилістичної диференціації, пізнавально-інтелектуальної глибини і місткості, показником чого є наявність і фіксованість її норм — орфоепічно-орфографічних, лексико- семантичних, граматичних і стилістичних. Методика проведення дискусії: 1. Ведучий визначає тему, запрошує основних учасників, виробляє основніправила проведення дискусії, регламент виступів. 2. Учасників дискусії потрібно розсадити так, щоб “глядачі” були навколостола основних діючих осіб. 3. Ведучий починає дискусію: представляє основних учасників і об'являєтему. 4. Першими виступають основні учасники (20 хв.), після чого ведучийзапрошує "глядачів" прийняти участь у обговоренні. 5. По закінченню дискусії ведучий підводить підсумки, дає короткийаналіз висловлювань основних учасників.

5. Науковий та офіційно-діловий стилі: сфери виживання, призначення, мовні засоби.

Науковий стиль. Сфера використання — наукова діяльність, науково-технічний прогрес, освіта. Основне призначення — викладення наслідків досліджень про людину, суспільство, явища природи, обґрунтування

гіпотез, доведення істинності теорій, класифікація й систематизація знань, роз'яснення явищ, збудження інтелекту читача для їх осмислення. Основні мовні засоби спрямовані на інформування, пізнання, вплив і характеризуються:

— великою кількістю наукової термінології (транскрипція, турбуленція, дистиляція, реорганізація, та ін.);

— наявність схем, таблиць, графіків, діаграм, карт, систем математичних, фізичних, хімічних та ін.;

— оперування абстрактними, переважно іншомовними, словами (теорема, вакуум, синус, параграф, ценз)

— використовуванням суто наукової фразеології, стійких термінологічних словосполучень;

— залученням цитат і посилань на першоджерела.

Офіційно-діловий стиль  ОДС спілкування на офіційному рівні. Цей стиль вимагає точності, унормованості, стандартизації. З-поміж загальних вимог до текстів ОДС слід виділити точність, конкретність, лаконічність викладу інформації, відсутність образності, документованість (доказовість) тверджень. З мовного погляду ознаки ОДС полягають у:

-         наявності нейтральної лексики, вжитої у прямому значенні і позбавленої емоційності й образності;

-         використання спеціальної термінології (суспільно-політичної, професійно-виробничої, наукової, бухгалтерської), номенклатурних назв, скорочень, абревіатур (ЖЕК),канцеляризмів (регламентація дій, функціонування закладу, взяти активну участь);

-         вживання віддієслівних іменників (рішення, написання, заперечення, виконання, виріб,);

-         наявність іменників, які називають людей за якоюсь ознакою (свідок, замовник, позивач, подавець);

-         ланцюжкові словосполучення, що відображють різні типи залежності між особами, предметами та явищами (вживання заходів протипожежної безпеки);

-         вживання вторинних складних прийменників (похідних) (згідно з.., відповідно до…,у зв’язку з…, з метою…);

-         використання розщепленого присудка (надавати допомогу(допомогти), зробити зупинку (зупинитись), здійснити контроль (контролювати);

-         збереження прямого порядку слів

Підстилі ОДС:

1. Дипломатичний. Використовується в міждержавному спілкуванні. Жанри – комюніке, нота, меморандум, угода, конвенція

2. Юридичний (законодавчий). Жанри – указ, закон, кодекс, устав

3. Адміністративно-канцелярський. Жанри – заява, довідка, характеристика, доручення, автобіографія, наказ.