74.Правові засади загальнообов’язкового державного соціального страхування

Загальнообов’язкове державне соціальне страхування — це система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що містить матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються сплатою страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі — роботодавець), громадянами, а також бюджетними та іншими джерелами, передбаченими законом Залежно від страхового випадку існують такі види загальнообов’язкового державного соціального страхування:

а) пенсійне страхування;б) страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності й витратами, зумовленими похованням;в) медичне страхування;г) страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності;д) страхування на випадок безробіття; Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється обов’язкове державне соціальне страхування. Страховиками є цільові страхові фонди з пенсійного страхування, медичного страхування та ін. Страхові фонди як органи, що здійснюють управління окремими видами обов’язкового державного соціального страхування здійснюють збір і акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечують фінансування виплат. Управління страховими фондами здійснюється на паритетній основі державою і представниками суб’єктів соціального страхування. Державний нагляд у сфері обов’язкового державного соціального страхування здійснює спеціально уповноважений Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади.

Загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню підлягають:

1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту):

а) особи на підприємствах, установах, організаціях, незалежно від форм власності;

б) фізичні особи;

2) особи, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності.

Основними джерелами фондів обов’язкового державного соціального страхування є внески роботодавців і застрахованих осіб. Розміри внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування залежно від його виду щороку встановлюються Верховною Радою України відповідно для роботодавців і застрахованих осіб з кожного виду страхування на календарний рік у відсотках одночасно із затвердженням Державного бюджету України, якщо інше не передбачено законами України з окремих видів загальнообов’язкового державного соціального страхування

Фінансово-правовий інститут обов’язкового державного страхування не охоплює усієї страхової діяльності загалом, а відмежовує тільки блок публічно-правових норм, використовуючи імперативний метод і створює таким чином однорідний правовий інститут. Таким чином, відносини, що регулюються фінансовими нормами, охоплюють:

1. Відносини, пов’язані з ліцензуванням діяльності страховиків. 2. Відносини між страховиками і страхувальниками в особі спеціальних органів виконавчої влади (Міністерства внутрішніх справ, податкових органів, митних органів та ін.). У цьому випадку кошти виділяються страхувальникам із відповідного бюджету.3. Відносини, пов’язані з контролем за законністю і цільовим використанням коштів обов’язкового державного страхування. 4. Відносини між державою і платниками зборів на обов’язкове державне страхування.