33.Газообмін у легенях, тканинах

В альвеолах легень здійсн.газообмін між атмосферним повітрям і кровю.Цей процес підлягає фізичному закону дифузії газів. Концентрація вуглекислого газу з венозної крові набагато більша, ніж у повітрі.Внаслідок дифузії СО2 проникає з крові і повітря альвеол. Такий процес у легенях відбув.доти, поки не настане рівновага між вмістом СО2 в крові й альвеолярному повітрі. Кисень потрапляє у кров також завдяки дифузії. У повітрі яке людина вдихає його концентрація набагато більша ніж у крові що тече по капілярах. Проникаючи в кров висень сполучається яз гемоглобіном еритроцитів перетворюючи його на оксигемоглобін. Завдяки гемоглобіну кров може переносити великі кількості О2 в хімічному зв’язаному вигляді. Оскільки сума поверхні всіх альвеол дуже велика кров збагачується киснем і віддає в альвеолярне повітря майже весь вуглекислий газ що надходить у кров із тканин. Внаслідок усіх цих професів склад повітря що людина вдихає з легень помітно відрізняється від складу повітря яке вона видихає.У видихальному повітрі міститься 79% азоту, близько 5% СО2, також збільшується вміст пари.

У тканинах.клітини організму безперервно споживають кисень. Тому його вміст у цих клітинах постійно знижується. Ось чому кисень в клітинах завжди менший ніж в артеріальній крові що омиває їх. Крім того чим більше у крові СО2тим слабший зв'язок гемоглобіну з киснем. Цей неміцний зв'язок легко руйнується і кисень дифундує в тканинну рідину, а потім у клітини де використовується під час окисних процесів. Завдяки цим процесам енергія хімічних звязківорагнічних соплук вивільняється. Вона використовується клітинами на виконання характерних для них життєвих ф-ій. Окисні соплуки в клітині- це ланцюг упорядкованих хімічних мін орг..реч. кожний етап такого хім.конвеєра каталізується певними ферментами. Чим інтенсивніше функціонування клітини, тим активніше діють дихальні ферменти в них. Ось ому на рівень газообміну в організмі впливає більше або менше інтенсивність каталітичної дії дихальних ферментів у клітинах. СО2, що утв. В наслідок окисних процесів у клітинах, не накопичується в них а дифундуючи безперервно видаляється в тканинну рідину а потім у кров. Певна кількість СО2 вступає в сполуку з гемоглобіном більшість його хімічно зв’язується деякими солями що є в крові.

34. Механізми регуляції дихання. Дихання під час фізичної роботи. Дихальні рефлекси Зміна частоти і глибини дихання, пристосування легеневої вентиляції до змінних умов навк. середовища, узгоджена діяльність дихальних м’язів – усе регулюється дихальним центром. Дихальні рухи здійснюються під дією нервових імпульсів, які передаються до дихальних м’язів від дихального центру. Руйнування або ураження цього центру призводить до припинення діяльності дихальних м’язів, а отже до раптової смерті. У дих. центрі ритмічні збудження, звідти залпи нервових імпульсів передаються до дихальних м’язів і спричинюють їх скорочення. Отже, ритмічна зміна вдиху і видиху при спокійному диханні здійснюється автоматично. Однак частота і глибина дихання змінюються залежно від стану організму і характеру його діяльності. Регуляція дихання здійснюється внаслідок складної взаємодії рефлекторних і гуморальних механізмів. Збудливість дих. центру підвищується в разі накопичення вуглекислого газу в крові, і це спричиняє поглиблене дихання, а нестача – тимчасове припинення дихання. Гуморальний механізм – безпосереднє омивання дих. центру, насиченою СО2, викликає посилені дих. рухи. Рефлекторний механізм – кров, багата на СО2, діє на хеморецептори, що сприймають хім.. подразнення. Саморегуляція дихання – під дією механорецепторів видих рефлекторно спричинює вдих, вдих – видих. Під час фізичної праці і виконання фізичних вправ частота дихання може збільшуватись майже у 2 рази, збільшується хвилинний об’єм легень. Особливо високі показники її під час бігу на короткі і довгі дистанції. Захисні рефлекси – змінюють характер діяльності органів дихання. До них відносять чхання і кашель, завдяки яким через повітроносні шляхи з організму видаляються сторонні часточки і подразнюючі речовини.

35. Голосоутворення. Дефекти мови у дітей. Спадкові захворювання дихальної системи. Го́лос — звук, який видає людина, використовуючи голосові зв'язки. Людина використовує голос при розмові, співі, криці, сміху, плачі. Голосоутворення відбувається шляхом видихання повітря з легень через рот та ніс, при чому голосові зв'язки вібрують і створюють у повітрі звукові хвилі. До голосового апарату людини входять ротова і носова порожнини з додатковими порожнинами, пелька, гортань з голосовими зв'язками, трахея, бронхи, легені, грудна клітка з дихальними м'язами і діафрагмою, м'язи черевної порожнини. Так, у гортані утворюються звуки, а верхні дихальні шляхи( носова порожнина, носоглотка, глотка, порожнина рота)є резонаторами звуку. Процес вдихання повітря створює основну умову утворення голосу. Роботу органів звукоутворення не можна розглядати без зв'язку з центральною нервовою системою, яка організовує їхні функції у єдиний цілісний співочий процес. Дефекти мови. У дитячому віці можуть виникнути дефекти голосу й мови, які заважають дитині в її повсякденному житті, у навчанні. Знаючи причини появи тих або інших дефектів мови, їх можна виправити. Ушкодження носа можуть виникнути внаслідок удару, що порушує його кістковий скелет, або потрапляння в ніс сторонніх тіл. Все це ускладнює дихання, змінює звучання голосу внаслідок порушень резонаторної функції носової порожнини. До дефектів мови належить, також, укорочення вуздечка язика. У дітей з таких дефектом мова мало зрозуміла. Спадкові захворювання дихальної системи. Захворювання носової порожнини. Гострий нежить у дітей трапляється досить часто. Причиною виникнення хвороби є хвороботворні мікроби, які заглиблюються у слизову оболонку. Слизова оболонка, яка набрякає, заважає диханню. Це призводить до зміни тембру голосу. Озена – хронічне захворювання, що супроводиться атрофією слизової оболонки носа та інших дихальних шляхів. Поліпи – це круглясті сіруваті або жовтувато-рожеві у твори в носових ходах, які можна видалити тільки хірургічно. Захворювання глотки. Ангіна – це гостре інфекційне захворювання, збудником якого є стрептокок. Вона виникає як наслідок переохолодження організму. Починається загальним нездужанням, головним болем, підвищенням температури, болем у м’язах і ссуглобах. Тонзиліт – це запалення мигдаликів, яке виникає внаслідок частих ангін. Запальні процеси в носоглотці можуть викликати розростання носоглоткових мигдаликів. Це призводить до утворення аденоїдів( видаляють хірургічно). Захворювання гортані. Ларингіт – гостре запалення слизової оболонки гортані. Виникає внаслідок переохолодження, застудних захворювань, перенапруження голосових зв’язків, куріння. Ознаки: сухість і дряпання в горлі, сухий кашель.