29 Пізнавальні психічні процеси в навчальній діяльності студента

Пізнавальні процеси (сприйняття, пам'ять, мислення, уява) входять як складова частина в будь-яку людську діяльність і забезпечують ту або іншу її ефективність. Пізнавальні процеси дозволяють людині намічати наперед мету, плани і зміст майбутньої діяльності, програвати, в думці хід цієї діяльності, свої дії і поведінку, передбачати результати своїх дій і управляти ними по мірі виконання. Пізнавальні процеси здійснюються у вигляді окремих пізнавальних дій, кожне з яких є цілісним психічним актом, що складається нероздільно зі всіх видів психічних процесів. Але один з них звичайно є головним, ведучим, що визначає характер даної пізнавальної дії. Тільки в цьому значенні можна розглядати окремо такі психічні процеси, як сприйняття, пам'ять, мислення, уява. Так, в процесах запам'ятовування і заучування бере участь мислення в більш менш складній єдності з мовою; крім того, вони є вольовими операціями і т.д. Характер пізнавальних процесів як індивідуальна властивість. Нерівномірний розвиток різних видів чутливості виявляється в сприйнятті, пам'яті, мисленні, уяві. Про це свідчить, зокрема, залежність запам'ятовування від способу заучування (зорового, слухового, кінестетично-рухового). У одних людей ефективним є включення зору при заучуванні, а у інших – при відтворенні матеріалу. Подібним же чином йде справа з участю слуху, кінестезії і т.д. Важливою характеристикою сенсорної організації людини в цілому є сензитивність, яка входить в структуру темпераменту і здібностей. Її визначають по ряду ознак виникнення і протікання сенсомоторних реакцій незалежно від того, до якої модальності вони належать (зорової, смакової і т. д.). Відображення не мета а мимовільний продукт активності дитини: він повторює уподобану йому дію або вимагає повторення розповіді, яка його зацікавила не для того, щоб її запам'ятати, а тому що йому це цікаво, і в результаті він запам'ятовує. Запам'ятовування будується в основному на базі гри як основного типу діяльності. Мислення оволодіває новим змістом – систематизованим і більш менш узагальненим змістом досвіду. В процесі навчання відбувається оволодіння науковими поняттями. Засвоюючи в ході навчання систему теоретичного знання, дитина на цьому вищому ступені розвитку научається «досліджувати природу самих понять», виявляючи через їх взаємини все більш абстрактні їх властивості; емпіричне за своїм змістом, розсудливе формою, мислення переходить в теоретичне мислення в абстрактних поняттях. Увага як головна умова здійснення пізнавального процесу. Увага не виступає як самостійний процес. І в самоспостереженні, і в зовнішньому спостереженні вона відкривається як спрямованість, настроєність і зосередженість будь-якої психічної діяльності на своєму об'єкті, лише як сторона або властивість цієї діяльності. 

30 Емоційно-вольові процеси і психічні стани в навчально-професійній діяльності студента

Під емоційно-вольовою регуляцією діяльності ми розуміємо широке коло процесів узгодження діяльності з умовами її здійснення, з одного боку, та внутрішнім станом людини, її потребами, мотивами, з іншого. При цьому, можна говорити про різні рівні емоційно-вольової регуляції: автономний, довільний, особистісний та між особистісний. Узагальнення цих та інших досліджень, присвячених розглядуваній проблемі, дозволяє визначити, що інтегративний характер емоцій та волі простежується у регуляції психічними процесами, їхньому впливові на формування психологічних властивостей особистості. у контексті емоційно-вольового образу "Я" особистості, де ці процеси взаємодіють та мають свою логіку розгортання при виникненні певних перешкод, що постають перед людиною у діяльності. Під емоційно-вольовим образом "Я" ми розуміємо систему уявлень людини про власну емоційно-вольову сферу, завдяки якій вона вибирає певні дії. Виділення емоційно-вольового образу "Я" особистості, як окремої складової образу "Я" ґрунтується на ідеях І.С. Кона про узагальнений характер образу "Я", що утворюється на основі окремих уявлень про себе, а також на працях В.В.Століна, Т.О. Ольхової, Т.О. Абрамової та інших, де розглянуто окремі збирального образу "Я", компоненти такі як: "фізичне Я", "соціальне Я" тощо.

Спираючись на ці та інші дослідження (О.Т. Соколової, В.А. Петровського, Л.Г. Уляєвої, С.Г. Спєвакової та ін.), у спробі побудувати структуру емоційно-вольового образу "Я" особистості ми виходили з таких міркувань. По-перше, структура емоційно-вольового образу "Я" є окремим випадком структури узагальненого образу "Я" і за своїм змістом повинна бути невіддільною від неї. По-друге, провідні компоненти цієї структури мусять відображати, передусім емоційно-вольові процеси і їх зв'язок з особистісними особливостями. По-третє, ця структура повинна дозволити не тільки на теоретичному рівні розглянути основні компоненти емоційно-вольового образу "Я", але і дати можливість вивчити їх на емпіричному рівні.

З урахуванням висловленого, а також результати дослідження проблеми емоційно-вольової регуляції діяльності, умовно можна подати структуру емоційно-вольового образу "Я" особистості на рівні трьох взаємопов'язаних компонентів: когнітивного, який характеризує зміст уявлень людини про власну емоційно-вольову сферу, сформованість процесів емоційно-вольової регуляції; афективного, що відображає емоційне ставлення до цих сторін своєї особистості і виявляється в системі самооцінок; та поведінкового, що характеризує прояви перших двох компонентів у поведінці, їх вплив на успішність діяльності і спілкування.

Отже, когнітивний компонент характеризує зміст уявлень людини про власну емоційно-вольову сферу, сформованість процесів емоційно-вольової регуляції, свої емоційні і вольові якості. Афективний компонент відображає уявлення про емоційне ставлення до цих сторін своєї особистості, що виявляється в системі самооцінок. Поведінковий компонент відбиває здатність регулювати діяльність і поведінку на підставі цих уявлень, їхньої оцінки і ставлення до них.

Надалі показано що, специфіка емоційно-вольового образу "Я" у студентів визначається розмитістю його характеристик порівняно з іншими складовими загального образу "Я" особистості, тому носить переважно мінливий, динамічний характер і значним чином залежать від ситуативних станів.