Конфлікт у сценарному творі

Конфлікт — це рушійна сила сюжету твору і сценічної дії. Він мотивує появу та рух у сценарному творі художніх номерів й ін­ших документально-художніх матеріалів. Конфлікт — це завжди боротьба, зіткнення протилежних думок, це завжди «удар» і відпо­відь на нього. І коли в сценарії його нема, захід перетворюється на збірний концерт з окремими художніми номерами, який рухається тільки завдяки оголошенням ведучого.

Конфлікт з'являється там, де є непорозуміння та незгода, там, де Добро збирається дати бій Злу. А це значить, що при створенні сценарію режисер-сценарист повинен ставити питання (проблему), яке викликало б незгоду іншої сторони.

Без конфлікту нема заходу — це аксіома.

Конфлікти можуть бути особисті, групові, соціальні, куль­турні, політичні тощо. Конфліктуючі сторони можуть бути пред­ставлені двома чи декількома персонажами-антагоністами. Інколи це герой і вороже до нього суспільство, герой і сила природи.

Що може бути причиною конфлікту? Фактично, це погляди героїв на життя в цілому, на конкретні життєві ситуації, один на одного. У центрі конфлікту може постати розбіжність між ідеалом та дійсністю тощо.

Конфлікт може розвиватися тільки в активних діях героїв. Адже це зіткнення різних точок зору, виражене у вчинках і словах. Із цих вчинків і слів героїв формується, по-перше, наше уявлення про їхні характери, по-друге, про причини та розвиток їх протистоян­ня. Це взаємопов'язано: характери визначаються поведінкою геро­їв у конфлікті, а конфлікт — позицією героїв у запропонованих сценаристом обставинах.

Розглянемо особливості конфлікту в сценарному творі.

У драматичних творах у боротьбі конфліктуючих сил завжди є зміст цієї боротьби. Кожна група чи герой мають своє розумін­ня суті протистояння та чітку кінцеву мету, до якої вони цілеспря­мовано (кожен своїм шляхом) прямують. Зміст конфлікту — це не завжди битва світів. Протистояння базується на повсякденних непорозуміннях, сутичках, незгодах. Усе, як у житті.

Обов'язкові складові конфлікту — предмет протистояння, роз­ташування конфліктуючих сил у боротьбі та її характер.

Для прикладу проаналізуємо конфлікт у театралізованому захо­ді, де розроблялася тема Великої Вітчизняної війни. За сюжетом група журналістів була шокована, коли побачила на прилавках базару ордени та медалі ветеранів. їх продавали! Журналісти за­питали продавців: «А хіба продаються героїзм та бойова слава?!». І отримали відповідь: «Сьогодні продається все!».

Зміст конфлікту — у жадібності та нерозумінні деяких лю­дей, що героїзм і слава батьків не продаються. Зміст конфлікту — це суть суперечностей, які виникають між конфліктуючими силами.

Предмет конфлікту — ордени та медалі, які символізують ге­роїзм і славу предків.

Розташування сил у конфлікті: «ЗА» — продавці орденів та ме­далей, «ПРОТИ» — група молодих журналістів.

Характер конфлікту — серйозний, відповідальний, драматич­ний. Відповідно, буде серйозним і жанр.

Звертаємо увагу на те, що в конфлікт має бути закладене важ­ливе актуальне соціально-етичне питання, яке потребує вирішення і привнесе у твір глибинний зміст.

Предмет конфлікту повинен бути чітко визначеним, щоб гля­дач розумів, що стало каменем спотикання, що примусило окре­мі групи (героя) стати на шлях боротьби. Режисер-сценарист має окреслити кінцеву мету кожної конфліктуючої групи, вибудувати та розташувати конфліктуючі сили в часі і просторі, розгорнувши в сюжеті твору боротьбу, тобто дії кожної з груп для досягнення мети.

Трапляється, що за сценарієм у творі не подано конфліктуючих сил, немає цілеспрямованої боротьби між супротивниками. У та­кому випадку герої повинні рухатися вперед, долаючи на шляху до мети різні життєві перешкоди.

Конфлікт у сценарії може будуватися на основі об'єктивних протиріч, на зіткненні певних соціальних сил та тенденцій їх розвитку. Однак ці протиріччя, зіткнення, тенденції повинні бути конкретизованими, зрозумілими та доступними глядачеві. У таких випадках конфлікт чітко будується на подоланні конкретною лю­диною якихось перешкод, труднощів, протиріч. Вони можуть бути об'єктивними, які від людини не залежать: розруха, голод, хво­роби, війна; і суб'єктивними: слабкість характеру, невпевненість у собі, гоноровитість тощо.

Характер конфлікту залежить від того, на чому робимо акцент. Коли в основу сценарного твору покладено, наприклад, подвиг ге­роя, то конфлікт буде служити тільки розкриттю художніх образів дійових осіб. Коли ж ми хочемо через подвиг героя розкрити ви­токи героїзму людей, то конфлікт буде засобом розкриття не тільки образів (художнього чи документального), а й самої ідеї театралі­зованого заходу в цілому.

Постає питання: як проявляється конфлікт і що є в сценарному творі його носієм?

У різних формах це відбувається по-своєму.

Конфліктні ситуації, визначені режисером-сценаристом, можуть бути закладені в текст ведучих театралізованого заходу, а художні номери та інший літературно-художній матеріал ілюструватиме правоту тез того чи іншого ведучого.

У театралізованих виставах, видовищах та подібних заходах конфліктна ситуація найчастіше закладається в діалоги дійових осіб, які вступають у боротьбу, роблять конкретні вчинки, а худож­ньо-документальний матеріал знаходить своє місце в сценарному творі як підтвердження правоти, думок, розповідей дійових осіб.

У театралізованих концертах конфлікту, у його первинному ро­зумінні, майже не буває. Тут головне — знайти сюжетний хід, за до­помогою якого буде рухатися дія, з'являтимуться художні номери.

Наголошуємо, що все залежить від режисерського задуму. Ре­жисер-сценарист будує свій задум так, як йому диктує час та його розуміння визначеної проблеми в цьому часі. І коли йому треба буде вивести дві конфліктуючи сили — він їх виведе. А коли буде нагода показати, як бореться з перешкодами певна група — у творі така група з'явиться.

Конфлікт завжди має свій характер — комедійний, драматич­ний чи трагедійний. Робота над ним потребує від режисера-сце­нариста відповідних літературно-художніх засобів виразності. Це і пошук різноманітних ситуацій, в які потрапляють герої, і мова ведучих чи дійових осіб тощо.

Отже, підсумовуємо, що конфлікт у театралізованих заходах має тільки два основних напрямки.

Перший — це конфлікт, який перегукується з конфліктом у дра­матичних творах (п'єсах), коли є чітко визначені дві (або і більше) протиборствуючі сили, які цілеспрямовано вступають у боротьбу. Це конфлікт антагоністичний, тобто непримиримий.

Другий — неантагоністичний, коли є тільки одна свідома сила, яка долає перешкоди на шляху до визначеної мети. Наприклад, у театралізованій виставі «Про наших людей заспіваємо пісню» у сюжеті одного з епізодів йшлося про те, як пожежа охопила скла­ди з зерном. Люди кинулися на боротьбу з вогнем. І все, що вони робили протягом епізоду — це долали перешкоди до своєї мети, а мета — загасити пожежу і врятувати хліб.

Висновок: конфлікт — це один з основних елементів у побу­дові сценарного твору. Його присутність у сценарії обов'язкова. Не може бути безконфліктних творів. Відсутність конфлікту — це відсутність професійного підходу до створення сценарію клубного заходу.