V етап. Визначення сюжету та сценарно-режисерського ходу

Чіткий сюжет та сценарно-режисерський хід об'єднують весь зібраний матеріал в єдиний цілісний художній твір.

Сюжетність — одна з особливостей театралізованих за­ходів (за винятком концертів). Характер сюжету театралізо­ваного видовища близький до так званої «відкритої» драма­тургії, якій притаманний не саморозвиток дії, а сценічна роз­повідь. Сюжетні елементи сценарного твору можуть бути і художніми, і документальними: фрагменти із кінофільмів, вистав, оповідань, вірші, пісні, документи, виступи учасників . подій тощо.

У сценаріях часто є позасюжетні елементи, які випада­ють із розвитку основної дії, немовби узагальнюючи, підсумовуючи ту чи іншу думку. Це можуть бути музичні чи во- кально-хорові номери, які ілюструють подію, коментарі ве­дучого, контакти з глядацьким залом (інтерв'ю, запитання і відповіді, скандування лозунгів).

Отже, сюжетні елементи рухають основну дію вперед, сприяють її розвитку. А позасюжетні елементи створюють умови для більш яскравого розкриття задуму твору. їх спів­відношення в сценарії залежить від теми, ідеї та інших фак­торів. Наприклад, у тематичному вечорі на виробничу тему, де буде багато документального матеріалу, частка театралі­зації мала, а позасюжетних елементів буде більше. Театра­лізований захід на історичну тему має, як правило, більше сюжетних елементів, тому що художнього матеріалу в цьому випадку завжди багато.

Декілька слів про прийоми побудови сюжету. Один із них — монтаж епізодів у певному хронологічному порядку. Найчас­тіше використовується в театралізованих заходах на історич­ну тему. Коли є завдання розкрити основні етапи розвитку якихось подій, то весь матеріал може бути розташовано так, як це відбувалося в житті.

Другий прийом — аналітично-ретроспективний. Тут роз­виток дії йде не від витоків і до фіналу, а навпаки.

Також сюжет можна будувати з перервою основної дії для показу минулих подій. Такий прийом дає змогу більш яскраво розкрити ідейну спрямованість твору.

Важливо в роботі над твором віднайти оригінальний сце­нарно-режисерський хід. Він індивідуалізує позицію автора сценарію, вкаже на напрям монтажу, підкаже композиційну побудову твору та образно-пластичне вирішення зібраного матеріалу.

Повернімося до прикладу сценарію про Чорнобильську трагедію. Як сценарист організував потрібний йому матеріал у цілісний твір? Автор за сценарно-режисерський хід обрав суперечку подружжя, яке постраждало від аварії. За сюжетом цю сімейну пару запросили на захід до роковин трагедії. Од­нак між чоловіком та дружиною виникла суперечка — йти на цю зустріч чи ні. Кожен, доводячи іншому свою позицію, згадує події, пов'язані з перебуванням у зоні лиха. Так весь зібраний документально-художній матеріал було задіяно та в логічній послідовності подано у творі.

Висновок: треба прагнути до віднайдення сценарного ходу, який дасть змогу залучити в сценарій максимальну кіль­кість сюжетних елементів. При дотриманні цієї вимоги вийде виразний цілісний театралізований захід.

VI етап. Конфлікт у сценарному творі

У клубній драматургії режисер-сценарист керується тим, що проблема, піднята у творі, є першоосновою конфлікту. Сценічна дія рухається саме завдяки розвитку конфлікту, без якого дійство перетворюється на демонстрацію розрізнених художніх номерів.

Конфлікт може розгортатися як у протистоянні дійових осіб, так і в протистоянні певної сили різним об'єктивним пе­решкодам на шляху до мети. Нагадуємо, компонентами кон­флікту є зміст конфлікту, розташування конфліктуючих сил у боротьбі, предмет конфлікту та його характер.

У наведеному прикладі конфліктна ситуація виникла через різне ставлення чоловіка і дружини до зустрічі з приводу Чор­нобильської трагедії. Змістом конфлікту стало небажання во­рушити минуле; розташування конфліктуючих сил: чоловік — «за», дружина — «проти». Предмет конфлікту — відвідини заходу. Зазначимо, що у творі були й другорядні конфлікти, які розкривалися в кожному епізоді й у кожному художньому номері.

Розвиток головного конфлікту дає режисеру-сценаристу змогу визначити жанр твору. У даному випадку жанр був визначений як драма. Відповідно до жанру був обраний спосіб подачі документально-художнього матеріалу та засобів ху­дожньої виразності.

Висновок: без конфлікту нема боротьби, нема руху сце­нічної дії у творі. Розвиток головного конфлікту вказує на жанр твору. А жанр, у свою чергу, визначає засоби художньої виразності.