Методика створення сценарію клубного театралізованого заходу

У жодній іншій сфері людської діяльності фантазія не про­являється так яскраво, так повно, як у мистецтві. Тут можливе зміщення часу, суміщення несумісного, неочікувані паралелі й разючі контрасти і багато-багато іншого. Однак сценаристу варто пам'ятати, що його праця має будуватися не на самоцінній абстрактній фантазії чи випадкових враженнях. У клубній драматургії, орієнтованій на масового глядача, митець має перш за все мислити як громадянин і громадський діяч, адже результат його творчості спрямований на вирішення важли­вих суспільних завдань.

Дійсність дає багатий грунт для творчого проростання митця, пропонує безліч тем для художнього переосмислення. Будь-який сценарно-режисерський задум починається з вироб­лення логічно-чуттєвого авторського ставлення до обраної проблеми.

Як зацікавити цією проблемою глядача, донести до нього своє авторське бачення, спонукати його до роздумів? Іншими словами — як «технологічно» грамотно побудувати сценарій? Спробуємо розглянути це на конкретних прикладах роботи режисерів-сценаристів.

Для наочності розіб'ємо роботу над сценарним твором на умовні етапи.

І етап. Вибір теми

Визначення теми — найперше завдання, яке постає перед митцем у роботі над сценарієм. Як це відбувається?

Підшукуючи тему для своєї роботи, один сценарист звер­нув увагу на те, що останнім часом у пресі та на телебаченні почали підніматися питання голодомору 1932—1933 pp. Три­валий час, у силу різних причин, ця трагедія українського на­роду замовчувалася. Зваживши на важливість та актуальність цих посилів, фахівець вирішив присвятити свій твір темі Го­лодомору.

А ось інший приклад. Режисер-сценарист обрав для опра­цювання чорнобильську тематику, бо його стурбувала необіз­наність молоді та її байдужість до цієї трагедії. Він вирішив нагадати про людей, які віддали своє життя, рятуючи країну від смертельної радіації. Занедбати пам'ять про цих героїв мк не маємо права.

Висновок: вибір теми майбутнього театралізованого захо­ду визначає громадянська позиція митця, якщо тільки тема не була обрана заздалегідь.

II етап. Пошук та визначення ідейно-тематичного спря­мування майбутнього твору

Після обрання теми майбутнього сценарію її треба конкре­тизувати. Бо охопити в одному творі всі пов'язані з темою події неможливо. А це значить, що треба визначити проблему. Треба вибрати тільки одне питання — те, яке тебе як громадя­нина хвилює сьогодні найбільше.

Наприклад: чорнобильська тема. Як її конкретизувати?

Зіткнувшись із байдужістю до пам'яті про ліквідаторів Чорнобильської трагедії, сценарист спробував визначити, що до цього призвело. Його висновки:

1. У житті суспільства відбулися нові події, які відсунули всі інші в тінь.

2. Влада з якихось причин не хоче нагадувати громадянам про ті неприємні часи.

3. Пам'ять про тих, хто першим кинувся рятувати людей, — це докір владі за її неспроможність захистити від лиха грома­дян своєї держави.

Сценарист зупинився на третьому висновку, тому що для нього як громадянина це було найбільш хвилюючою пробле­мою на сьогоднішній день.

Таким чином, режисер-сценарист конкретизує тему і бе­реться до пошуку відповіді на обрану проблему, виходячи з власної чіткої громадянської позиції.

Як бачимо, в обох прикладах, працюючи над різними те­мами, митці звернулися до однакової проблеми — проблеми людської пам'яті.

Як визначити ідею та надзавдання майбутніх театралізова­них заходів?

Визначення ідеї — це визначення головної думки майбут­нього сценарного твору, яка має проходити крізь весь дібра­ний документально-художній матеріал.

Надзавдання — це питання, яке виходить поза межі сце­нарного твору. Усе, що відбувається в театралізованому за­ході, спрямоване на те, щоб спонукати глядача до роздумів і визначення власної позиції з ситуації, висвітленої в творі.

Висновок: без визначення теми твору, без її конкретиза­ції, без визначення проблеми, без чіткого розуміння ідейно-тематичного спрямування майбутнього театралізованого за­ходу робота режисера-сценариста буде нежиттєздатною.