Особливості жанру театралізованих заходів

Починаючи працювати над створенням будь-якого сценарного твору, сценарист має з самого початку роботи визначитися, в якому жанрі буде проходити майбутній театралізований захід.

У сучасній практиці мистецтв термін жанр, який походить від французького qenre — рід, вид, застосовується в різних значеннях. Одні, у відповідності з етимологією слова, називають так роди лі­тератури (епос, лірику, драму). Інші під цим терміном розуміють види, на які поділяється рід (роман, повість, оповідання і т. п.). Для мистецтва режисури таке визначення жанру є неприйнятним.

Що режисеру-сценаристу дасть попереднє визначення жанру?

Перш за все, дасть змогу зрозуміти, під яким кутом зору сьогод­ні необхідно дивитися на проблему, яка його хвилює, а також, як до неї ставитися.

По-друге, вибудувати конфліктну ситуацію у творі, підкаже, як вона повинна розвиватися і в якому напрямку.

По-третє, визначитись, які дійові особи будуть брати участь у конфліктній боротьбі, сформувати їх зовнішню та внутрішню ха­рактеристику.

По-четверте, це допоможе сценаристу чітко відібрати літера­турно-художній матеріал, а також підкаже, якою мовою і як будуть розмовляти герої майбутнього твору.

І останнє: це дасть можливість режисеру-сценаристу вирішити, в якому ключі і в якому ракурсі він повинен вести розмову через своїх героїв із глядачем, а, також, які засоби художньої виразності застосувати при створенні даного сценарного твору.

Жанр — категорія конкретна. При жанровій характеристиці вра­ховується не тільки тематична особливість твору, а й особливість його ідейно-тематичної трактовки. Іншими словами, під жан­ром розуміємо конкретну різновидність того чи іншого виду мисте­цтва. Жанр також є одним із засобів розкриття змісту твору. Уже давно підмічено, що в жанровій невизначеності віддзеркалюється, перш за все, невизначеність авторського задуму, авторської позиції. Ця невизначеність робить твір художньо незавершеним.

Існують три класичні жанрові види: трагедія, комедія, драма, а також жанрові різновиди — фарс, мелодрама, водевіль. У дра­матургії театру застосовуються всі перераховані жанрові види, а в сценарній драматургії із класичних видів — це драма та коме­дія, інколи мелодрама та фарс. Чому так відбувається? Тому, що сценарна драматургія не передбачає поглибленої розробки подій глобального масштабу, а звідсіля — і характерів героїв та їх вчин­ків. Тут тільки прокреслені характери та визначені конкретні цілі.

Сценарна драматургія базується на місцевому матеріалі, тому проблема, яку розробляє сценарист, часто має локальний характер.

Декілька слів про жанрові види, якими послуговується сценар­на драматургія.

Драма часто зустрічається в театралізованих видовищах, тема­тичних виставах, присвячених Великій Вітчизняній війні, Голодо­мору, Дням пам'яті Чорнобиля та ін. Працюючи в цьому жанрі, сценарист повинен відбирати літературно-художній матеріал ком­пактний та дієвий, з виваженим словом та короткими монологами, а події, які там відбуваються, повинні бути напруженими, цікави­ми та захоплюючими для глядача. Драма може вільно поєднувати в собі комедійну ситуацію з серйозним, напруженим матеріалом. Загалом, драма відображає долі людей, які незадоволені життям і прагнуть так чи інакше змінити його. Тому в них відбуваються гострі зіткнення з тими, хто не хоче розуміти їх, не розділяє їхню точку зору.

Часто зустрічаються театралізовані заходи, в яких провідним жанром є комедія. Сценаристу треба зрозуміти, що герої комедії борються за несправжні, надумані істини. А головною метою ко­медії є висміювання всього низькопробного, вульгарного, а також негативних людських вад.

У роботі над комедійним твором сценаристу треба приділити увагу мові героїв, їх надуманим цінностям, їх поведінці у відсто­юванні своїх псевдоідеалів. Герої комедії мають свято вірити в ці цінності і не розуміти, як інші не сприймають того, що для них є зрозумілим.

У театралізованих заходах, які присвячені, наприклад, Чорно­бильській трагедії, Дню матері, Великій Вітчизняний війні та ін­шим, сценаристи часто застосовують жанр мелодрами. Цей жанр побудований на гострих положеннях та ситуаціях, у ньому багато драматичних подій, вирішення яких має емоційний характер. У ме­лодрамі герої твору повинні мати чітко окреслені характери і при розв'язці різноманітних ситуацій, в яких відбуваються зіткнення з іншими дійовими особами, проявляється їхній емоційний, мело­драматичний характер.

Фарс — веселе видовище і, як правило, має побутову тематику з гостро комедійними положеннями, гумором, іноді фривольно­го характеру. Розвиток сценічної дії в цьому жанрі повинен бути дуже насиченим та динамічним. У таких видовищах багато бійок, сварок, переодягань тощо. Основний сценічний прийом — гротеск, перебільшення в різних ситуаціях, жестах, міміці.

Висновок: режисер-сценарист у клубних театралізованих захо­дах має розглядати та розробляти теми та проблеми під кутом сьо­годення. Знаходити таку художню мову, яка буде зрозумілою та при­йнятною для глядача. Коли говорити мовою порівнянь, то жанр — це очі режисера-сценариста. Очі, якими він пильно дивиться на світ, людей, суспільство.