Розділ 2

Втілення задуму масового заходу

Режисура видовищно-театралізованого заходу

Визначення видовищно-театралізованих заходів включає майже всі заходи, що відбуваються на закритих сценічних майданчиках та майданчиках просто неба.

Говорити про спільні риси всіх театралізованих заходів у режисурі недоречно, оскільки вони мають різні особливості як у створенні, так і у втіленні.

Декілька слів про особливості режисури театралізованого масового видовища.

Спершу необхідно визначити, що є «видовищем» і чим воно відрізняється від інших театралізованих заходів?

«Видовище відрізняється від свята тим, що завжди має визначений сценічний майданчик, локалізується чітким кордоном і допускає розподіл маси на виконавців та глядачів. Масові видовища можуть бути театралізованою частиною свята й займають важливе місце в його структурі». «Масові видовища просто неба (парк, стадіон) більш глобальні та менш прив'язані до конкретного соціального прошарку, тому часто розгортаються як театр великих соціальних узагальнень, масштабних образів, символів».

Таке визначення театралізованого масового видовища у своїх роботах дали відомий теоретик свят Д. Генкін та видатний режисер-постановник масових театралізованих свят та видовищ І. Туманов. «Грандіозні й багатозначні масові вистави під відкритим небом завжди вимагали своєрідного режисерського почерку та специфічних виражальних засобів. Кожна така постановка була викликана не формальними експериментами, а ідейно-художніми устремліннями видатних майстрів театру, завдяки яким й утвердилося самостійне мистецтво режисури».

В основі найвдаліших масових театралізованих видовищ, як правило, закладені події великого соціального масштабу. Глибока ідейно-тематична спрямованість, громадянський пафос, драматичні конфлікти дають змогу зробити виставу цікавою і хвилюючою для всіх (і виконавців, і глядачів). На сьогоднішній день ця форма роботи цікава й перспективна як для глядачів, так і для режисерів.

Хоча можемо говорити окремо про режисерський задум та композицію, сюжет та засоби виразності — у реальній творчості всі ці елементи завжди нероздільно взаємодіють. Мабуть, головним у режисерській майстерності є правильне вирішення безлічі проблемних завдань, котрі в кінцевому результаті приведуть до єдності та гармонії.

Майстерність режисера в роботі над видовищно-театралізованими заходами виявляється по-різному. Є режисери однієї теми, є майстри універсального профілю. Одному притаманні новаторські устремління, іншому — наслідування традицій. Деякі майстри володіють особливим даром винахідливості й активно поповнюють скарбничку фаху новими творчими внесками (наприклад, І. Туманов).

Режисер, як правило, уже не актор. У процесі творчості він знаходиться на відстані від сцени. Театралізоване видовище розгортається перед ним. Він не бере участі в дій безпосередньо. Видовище є результатом режисерського задуму, а драматург (сценарист) та актор стають для режисера матеріалом, за допомогою якого він формує своє творіння. Невипадково тепер режисери не просто вирішують проблеми сценічного втілення, а й створюють глибоко продумані системи, до яких входять і принцип відображення дійсності, і внутрішня система зв'язку елементів художнього видовища.

Декілька слів про сценічні особливості драматургії масового театралізованого видовища. Створюючи сценарій, режисер-драматург особливу увагу має звернути, насамперед, на зоровий, видовищний бік вистави, на її художню образність, динаміку окремих епізодів та цілого твору, на темпо-ритмічну спрямованість та психолого-емоційний вплив на глядача.

Треба пам'ятати, що «розмовні» форми треба застосовувати дуже обережно, і головне, не у великих кількостях.

Один із відомих режисерів-постановників масових театралізованих свят та видовищ А. Сілін із цього приводу каже так: «Масове видовище повинно бути дієво-динамічним, емоційним та образним. Йому категорично протипоказано статично-декламаційні, так би мовити, «розмовні» епізоди та сцени. Символічні й алегоричні побудови, пластичні метафори й образно-асоціативні мізансцени замінюють тут діалоги та монологи».

«Існує ще одна риса, притаманна всім масовим видовищам: синтетичність, тобто поєднання засобів виразності різних мистецтв. Тут взаємодіють музика та слово, пластика руху та яскравий декоративний образ. Широко використовуються кіно. Більше того: нові засоби сучасної техніки взаємодіють із традиційними засобами мистецтв. Доба науково-технічної революції поновлює і збагачує арсенал мистецтв, котрий, у свою чергу, поетизує нову техніку».

Декілька слів про синтетичність масового видовища. У ньому поєднання драматургії, хореографії, живопису, музики, технічних засобів, вмонтованих в арсенал художніх можливостей театралізованих вистав, видозмінюється, набуває нових якостей. Сценарій масових заходів має елементи і сценічної драми, і художньої прози, і видовищних видів мистецтв. Його зміст розкривається в умовах дії, часу і простору, сюжет виявляється не тільки в літературному тексті, а й у безсловесній пластичній масовій дії. У масових театралізованих заходах драматичні конфлікти, акторське подання художніх образів стають умовнішими, оптимістичнішими. Діалогів набагато менше, ніж у театральних виставах. Іноді їх зовсім замінюють ведучі програми, масова пантомімічна дія й рух.

Відрізняється театралізоване видовище від інших видів мистецтв і монтажною побудовою: з'являється поєднання звуку та фонового зображення, що створює специфічний звуковий образ. Є певні особливості й у використанні інших засобів виразності.

Отже, різні види мистецтв, які режисер видовищ залучає до своїх робіт, набувають тут нових можливостей художньої виразності — вони активно беруть участь у створенні нового образно-художнього змісту. Саме в незвичайному характері синтетичності й закладена одна з особливостей масових театралізованих вистав. Тому слід говорити не так про синтетичність цього виду мистецтва, як про його специфічність, про якісну особливість цієї синтетичності, котра допомагає розкриттю думки режисера в нових ракурсах.