Про технічні засоби

«У сучасній сценарно-режисерській практиці все гостріше постає питання про засоби виразності, про пошук нових виражальних можливостей. І в цьому процесі важливу роль повинні відіграти технічні засоби».

Природа масових вистав вимагає від режисера не тільки широких та різноманітних знань та внутрішньої культури, а й режисерських здібностей, умінь майстерного володіння технічними засобами при створенні різних художніх образів.

Втілення художнього образу в театралізованих виставах за допомогою технічних засобів є найбільш важливим у використанні цих засобів. Кожен вид мистецтва має, так би мовити, свій «матеріал» створення художнього образу, його «першоелемент». Наприклад, у хореографії — рух, у пантомімі — жест, у літературі — слово, у кіно — кадр тощо. У сценічних розробках матеріал художнього образу синтетичний, бо він визначається в поєднанні різних художньо-виразних засобів, і в тому числі — технічних. Тут і кінокадри, і слайди, і звукові ефекти тощо. Тому художній образ у театралізованих масових видовищах часто буває багатоплановим і складним.

Наведемо приклад. На одному з конкурсних показів агітаційних вистав розповідалося про подвиг дівчини, котра зберегла в період окупації району фашистськими загарбниками посівний фонд добірної пшениці. Зберегла, незважаючи на вимогу окупаційної влади, під загрозою розстрілу, здати високоякісне зерно. Усі довгі воєнні та післявоєнні роки воно зберігалося у схованці, тому що цю дівчину разом з іншими дівчатами вивезли у фашистську Німеччину. Повернулася вона через декілька років після Перемоги. Попри післявоєнний голод, сім'я її зуміла зберегти дорогоцінне зерно. І ось тепер вона від імені цієї сім'ї передавала його вихованцям зі шкільної бригади. Цей момент у театралізованій виставі викликав дуже сильне емоційне враження, бо тим, хто створював виставу, вдалося не побудувати тільки правильну сценічну дію, переконливі мізансцени, а й точно відібрати скупі, але яскраві засоби виразності....

Спалахнув екран, і глядачі побачили безкрайні поля та трудівників, які працювали на них. Одночасно вузький промінь світла від прожектора-пістолета вихоплював із темряви героїню вистави, котра повільно несла в руках дорогоцінне зерно. Аж ось у глибині залу спалахнула ще одна яскрава точка-промінь: прожектор висвітлив хлопчика-школяра, бригадира шкільної бригади. Він ішов брати дорогоцінний подарунок, і в темному залі глядач бачив тільки дві яскраві плями: обличчя школяра та руки дівчини. І здавалося, що руки, які тримали зерно, і руки, простягнуті назустріч, були показані крупним планом, немов на телеекрані. Ці дві яскраві плями повільно, при абсолютній тиші залу, наближалися одна до одної. Було враження, що відбувається зустріч двох поколінь хліборобів. І вже не жменю зерна бачила аудиторія, а ту епоху відродження, ту самовіддану працю людей, яка дала життя зруйнованій та пограбованій фашистами землі. Так режисерський акцент піднявся до висот художнього образу, і розкритий він був за допомогою технічних засобів. Життєве явище було показано через виразну деталь. Тому її так і називають: образ-деталь. А кінофрагмент, який розповідав про красу рідного краю, про його трудівників, де життєва достовірність перепліталася з художньою вигадкою, називається образом-описом.

Необхідно пам'ятати, що «дуже важливу роль відіграють технічні засоби при роботі клубного режисера і над мізансценою всього заходу. За їхньою допомогою в сучасній клубній практиці можливе виділення деталей, передача крупного плану, підкреслення загального настрою мізансцени, посилення її символічного значення».

У програмах театралізованих вистав використовуються також різні шуми. Вони є засобом передачі внутрішньосценічної дії, можуть також виступати в якості своєрідної увертюри чи фіналу (шум цеху, зміна караулу, шум прибою тощо), позначення місця й часу дії. Наприклад, постріл гармати, передзвін дзвонів тощо. Крім названих, можна назвати деталь, яка теж допомагає у створенні художнього образу: посилення мови. Дуже часто буває, що режисерові по ходу дії необхідно дати «голос за кадром». Така необхідність виникає тоді, коли треба прокоментувати фрагмент кінофільму новим, сьогоденним текстом чи коли члени творчого колективу за кулісами виступають у ролі невидимого коментатора того, що відбувається на сценічному майданчику. У таких випадках текст за сценою начитується в мікрофон, і в цьому нам теж допомагають технічні засоби.

Окрім того, звукозапис (фонограма) дає можливість увести до сценічної дії виступ відомих політичних та громадських діячів, працівників культури, науки, мистецтва. У створенні цілісного художнього образу допомагає також використання такого технічного засобу, як кінопроекція. Відповідно до режисерського задуму, у програму театралізованих вистав можна включити будь-який фрагмент із будь-якого кінофільму: художнього, документального, хроніки тощо. Завдяки введенню кінофрагментів у драматургічну канву сценарію можна перенести дію в будь-який куточок земної кулі, посилити ту думку (акцент), на якій необхідно сконцентрувати увагу.

Із технічних засобів, які використовуються в програмах масових вистав, можемо говорити також і про діапроекцію. Діапроекція, як і кіно, дає більше можливостей, дозволяє вводити до сценічної дії живописні та графічні елементи. Це можуть бути карти, плани, діаграми, схеми, малюнки, фотографії, діафільми. Вони, чергуючись, допомагають зрозуміти головну думку вистави, а режисеру — розкрити задум, посилити зоровий вплив на глядачів. Діапроекція може інколи замінити художнє оформлення сцени, надати їй новий, незвичайний ракурс. І тут теж є можливість перенести сценічну дію в будь-який куток села, міста, країни. Миттєвість, багатоплановість — ось що може дати діапроекція.

Коли мова йде про використання технічних засобів при створенні художнього образу, не можна не сказати про світлові ефекти. Світлові ефекти, окрім звичайного, загального освітлення сценічного майданчика, допомагають створювати певні смислові елементи програми. Дуже «важливо розподілити світлотехнічні ресурси правильно. Емоційно-психологічний вплив світла необхідно будувати за зростанням, засоби виразності необхідно оновлювати по ходу вистави».

Варто пам'ятати, що для постановки світла, світлових ефектів треба декілька світлових репетицій на сценічному майданчику. Репетиція завжди внесе свої корективи у найстараннішу режисерську розробку, дасть можливість уточнити світлові та кольорові співвідношення, динаміку і світлові акценти. У процесі проведення генеральних репетицій викристалізовується точна партитура світла, яку режисер та художник по світлу (освітлювач) чітко фіксують.

«Ми вже неодноразово відзначали комплексний характер клубних розробок і той факт, що вони розраховані на сприйняття як зоровим, так і слуховим каналом, бо використовують різноманітні по своїй природі засоби виразності. Однак аналіз сценарно-режисерських розробок показує, що в різні моменти дії один з основних каналів сприйняття (зоровий чи слуховий) є головним, а другий — ніби другорядним. Коли основна інформація спрямовується тільки по одному з основних каналів, то другий не діє, а сприймає випадкову інформацію, яка, як правило, завжди є перепоною. Тому режисеру-постановнику потрібно уважно ставитися до постійного навантаження обох каналів сприйняття».

Найважливіше завдання режисера — це включення обох каналів у створення синтетичного художнього образу вистави. Такий підхід має допомогти творчій групі і в пошуку оптимального використання технічних засобів, і в режисерському вирішенні театралізованої вистави.