Про засоби ідейно-емоційного впливу

Якими ж виражальними засобами оперує режисер, втілюючи значні теми та ідеї, думки сучасності у творах сценічного мистецтва, а також працюючи над створенням художнього образу видовища?

Насамперед, це художнє слово, яке створює літературний образ, слово, яке може безпосередньо передати хвилювання і настрій людей. Художнє слово несе в собі конкретний матеріал, створює атмосферу спілкування як між персонажами (виконавцями), так і між виконавцями та глядацьким залом. «Живе слово. Воно залишається найважливішим засобом впливу і в театралізованій масовій роботі. Саме слово створює атмосферу спілкування між сценічним майданчиком і аудиторією. Крім того, оскільки драматургія масової дії документальна, слово виступаючого несе конкретний матеріал».

Однак зі словом необхідно поводитися дуже економно та обережно, воно потребує чітко сформульованої думки. «Специфіка масового видовища завжди потребує економного ставлення до слова (навіть при використанні сучасних технічних засобів-кіноекрана, мікрофона, радіо). Ця специфіка така, що звертатися до слова необхідно з особливою обережністю, необхідно прагнути знайти йому зоровий еквівалент, а коли вже його використовувати, то якомога більш різноманітно, не зводячи до традиційної фігури резонера-ведучого».

Значне місце в розкритті ідеї вистави, формуванні художнього образу всього видовища займає творчість актора. «Головне завдання режисера — донести до глядача ідею вистави. Вона може бути висловлена тільки через систему образів, через творчість актора — живої людини з усіма властивими їй особливостями: особистими та соціальними, зовнішніми та внутрішніми, які розкриваються в боротьбі та в русі; людини з радощами, захопленнями і пристрастями, — тільки за допомогою, і тільки через актора, який діє на сцені в ролі цієї людини.

Вистава створюється, будується в своїй основі з ансамблю акторів.

Діючий актор — основний будівельний матеріал. І той самий актор, відроджуючи виставу, розкриває літературний матеріал п'єси зі своїм відношенням до дійсності, і створює його в сценічному образі».

Матеріалом творчості режисера є сума процесів всіх його однодумців. Він спрямовує їхні зусилля в єдине русло, виходячи з ідейно-художніх завдань програми. У цьому і є складність мистецтва, складність самої професії.

Як засіб ідейно-емоційного впливу важливе місце займає музика. Слово, посилене музичним фрагментом, піснею, несе великий емоційний заряд. «Дуже часто вмонтована пісня може стати внутрішньою пружиною, стрижнем епізоду. Важливе місце займає музика і пісня в пролозі та у фіналі масової дії. Вони допомагають режисеру задати темп і ритм (що дуже важливо для експозиції) й перетворити у фіналі свята масу на великий хор».

Дуже часто режисер використовує як засіб ідейно-емоційного впливу художнє й документальне кіно, слайди. Найбільш доречні вони на початку, несучи одне з основних навантажень при постановці проблеми і теми, а також визначаючи місце дії. «За допомогою проекції, значення якої в масовій театралізованій роботі також зростає, режисери і сценаристи отримали широку можливість, наприклад, показу життя людини і держави, окремих, немовби випливаючих із пам'яті, моментів їхніх біографій. У цьому випадку діапозитив виступає в тій же ролі, що і «стоп-кадр» у кіно, про зацікавленість кінорежисерів до якого засвідчили багато фільмів останніх років».

Широко використовується як засіб ідейно-емоційного впливу хореографія та пантоміма, їхня мова виразна та різноманітна. «Синтез спорту, хореографії й пантоміми — надзвичайно сильний і яскравий засіб виразності в палітрі сценариста і режисера».

Сценографія театралізованої вистави належить до образотворчого мистецтва. Вона, як і інші засоби, повинна служити основному завданню (окрім другорядного: визначення місця дії) — створенню цілісного художнього образу. Митець за допомогою засобів виразності (наприклад, сценічного середовища, живопису, фактури тощо) створює на сценічному майданчику свій всесвіт. Вдало знайдене художником вирішення вистави допомагає режисеру знайти зовнішній сценічний образ. Характерними рисами художнього оформлення театралізованих заходів є глибока цілеспрямована ідейність, а також передача святковості, яскравості та образності художньої мови.

Сценографія театралізованої вистави, як стверджують дослідники, розвивається у двох напрямах: життєвому, який відтворює на сценічному майданчику правдоподібну картину життя, і образному, який через пластичну метафору (співставлення явища чи предмета на основі узагальнення) створює узагальнений образ програми-вистави.

Одним із основних засобів ідейно-емоційного впливу в театралізованих заходах є сценічне оформлення, яке належить до категорії художньої форми. Художнє оформлення є зовнішньою оболонкою, в якій відбувається «життя людського духу». Воно не повинно мати розважальний характер, як часто буває сьогодні, а має відповідати контексту всієї театралізованої дії. Художнє оформлення театралізованих заходів, будучи одним із основних компонентів цілого (тобто театралізованої вистави), необов'язково має саме про щось розповідати, воно повинно давати лише натяк, утворювати певний узагальнюючо-образний фон, і таким чином ідейно-емоційно впливати на глядача.

Необхідно назвати як засіб ідейно-емоційного впливу мізансцену. «Мізансцена — поєднання психологічної правди та сценічної виразності».

«Мізансцена в руках режисера — німий текст, німа дія. Добре побудована мізансцена висловлює думку епізоду, його дію в такій же мірі, як і слово. Коли режисер дотепно, цікаво побудує мізансцену, то глядач може, навіть закривши вуха, зрозуміти, що відбувається на сценічному майданчику. Коли ж мізансцена не буде цікава й точно побудована, актори рухатимуться, як їм заманеться, глядач, не почувши тексту, нічого не зрозуміє. Поєднання руху й слова створює зміст сцени, її темперамент, чуттєву суть. Мізансцена, таким чином, є мовою режисера».

Хотілося б зупинитися на «зримій» пісні як засобі ідейно-емоційного впливу на глядача. Це важливий і виразний прийом, який часто застосовується режисером у театралізованих виставах. «Зрима» пісня дозволяє відтворити події в їх розвитку, вона поетична за своєю природою і впливає на глядачів асоціативними образами. «Особливість використання прийому «зримої» пісні полягає в тому, що її театралізація виступає не як самоціль, а в контексті загального сценарно-режисерського задуму вистави в якості одного з ідейно-емоційних образотворчих засобів, які розкривають його тему та ідею».

Сама по собі пісня — це синтез музики й поетичного слова. У ній опосередковано висловлюється громадянська позиція автора і лаконічно виражена думка. Пісня в будь-якій програмі несе смисловий та емоційний настрій.