Про режисерський прийом, режисерську деталь та їхнє значення

Велике значення при створенні художнього образу всієї вистави має режисерський прийом.

Що таке режисерський прийом? Для того, щоб розібратися в цьому питанні, наведемо приклад.

У театралізованій виставі «Зорі назустріч», яку показали на районному огляді в місті Кам'янець-Подільському Хмельницької області, такою деталлю були шпали. Звичайні залізничні шпали. Спочатку вони виконували свої прямі функції в епізоді «Даєш БАМ». Учасники вистави (вони ж молоді будівельники Байкало-Амурської магістралі) у важких умовах прокладали залізничний шлях. Коли йшов епізод «Велика Вітчизняна війна» й відбувалася зустріч будівельників магістралі з учасниками Великої Вітчизняної війни — шпали трансформувались у протитанкові перепони. Йшли важкі бої, про які розповідали старі солдати, ряди рідшали, а на їхніх місцях «виростали» обеліски. Тобто деякі протитанкові перепони зі шпал трансформувалися в обеліски.

В епізоді «Біда» шпали перетворювалися на набат, який скликав будівельників, усіх мешканців селища. (Одна зі шпал кріпилася на стіні будинку, іншою били по ній, а на фонограмі йшов звук набату.) Режисер знайшов образну деталь, що кожного разу трансформувалася в той образ, який відповідав часу та місцю дії й був необхідний саме в цьому епізоді.

Другий приклад. У програмі одного з колективів режисер точно використав у наскрізній дії вистави трансформацію пилок. Дванадцять пилок із гнучкої фанери, які були пофарбовані з обох боків — срібним та червоним — залежно від змісту епізодів перетворювалися виконавцями вистави то на борт машини, то на хвилю, то на шматки телеграфних стрічок, то на п'яничок, які начебто розгойдувалися, то на пили лісорубів. Режисер використав конкретну деталь, близьку й зрозумілу по сприйняттю робітникам ліспромгоспу, зробив із неї поетичний образ. Летить під гострими зубцями пилки тирса з того, що закриває дорогу. І навпаки, ці ж гострі зубці звучать дивною мелодією скрипок, коли до них прикладаються руки людей праці.

Ще приклад. В одній із художніх програм режисерською знахідкою стали декілька різнокольорових парасольок. У ході вистави, залежно від задуму епізоду, вони трансформувалися то в глуху стіну, то в мікрофони для виступаючих.

Отже, режисерський прийом — це постановчий режисерський засіб, який допомагає виявленню ідейної суті вистави, засіб, який організовує її в певному жанровому ключі, у просторі і часі, допомагає створювати загальний художній образ усього дійства через окремі деталі — до цілого, загального.

Під такою художньою образністю треба розуміти сукупність художніх образів символічного значення. Таку якість, таку звучність вони отримали в практиці суспільного життя шляхом співвідношення їх зі світом людських цінностей, і тому стали визначати норми, ідеа-ли як вищу спрямованість людини. Сплав мистецтва і реальної дійсності знаходять тут особливу повноту виявлення. «Проте художнє оформлення реальної дійсності в масовому клубному заході повинно розумітися значно глибше, ніж просто оформлення його чи внесення до нього виразних засобів мистецтва... Сценарно-режисерське вирішення заходу висловлює в ньому, яку цілому, так і в будь-якій його частині, авторське ставлення до події і до дійсності, наближаючи його до особливого виду агітаційно-публіцистичного мистецтва».

Про режисерський прийом можна ще сказати і так: це спосіб викладення сценічної історії за допомогою трансформації основної деталі; або: це постановчий спосіб організації у просторі й часі наскрізної дії вистави, постановчий важіль, за допомогою якого режисер організовує план дії і формує виставу; співвідношення трансформованої образної деталі, котре символізує найвищі людські цінності, з конкретним явищем, і веде до образного вирішення всієї вистави.