Художній образ у масовому театралізованому святі та видовищі

Над пошуком художнього образу в масовому театралізованому святі чи видовищі режисер-постановник працює у співдружності з художником, композитором та іншими митцями.

Робота над художнім образом у масовому театралізованому святі, у принципі, не відрізняється від того підходу в роботі над образом, про який говорилося вище. Підхід той же, але засоби виразності — інші, масштабніші. «І образна мова масового театру — мова вели-комасштабних символічних образів, які належать до сценографічних категорій, а режисура такого театру несе «зображальний характер».

Художній образ у масовому святі, як і в театралізованій виставі, створюється за допомогою тонально-пластичних засобів виразності. Зазначимо, що для більшості глядачів такого заходу «зоровий» образ є головним, і сприйматися він буде більш поглиблено, масш-табніше та доступніше, бо його можна побачити на багато десятків, а інколи й сотні метрів. Тоді як тональний образ схильний до дея-кої деформації, змін. Це відбувається в силу різних обставин, часто незалежних від режисера, таких, як, наприклад, вітер, який може «ро-зірвати» звук і «віднести» його, або неоднакова «присутність» звуку в різних місцях святкування через негоду чи інші незаплановані впливи тощо.

У масовому святі використовують ті ж різновиди художнього образу, що й у театральних виставах. Це образ-епіграф, образ-символ, образ-асоціація тощо. Наприклад, коли працювали над святом до 1500-річчя міста-героя Києва (режисер-постановник Петров Б., сценарист Генкін Д.), художній образ свята режисерською групою був визначений так: Київ — місто-трудівник, бо тільки своєю працею досяг того, чим він є сьогодні. Образ був визначений як «визріваючий», тобто під впливом різних деталей художнього оформлення свята, які з'являються у визначених режисером місцях, за допомогою тонально-пластичних засобів у глядача «визрівав» саме цей образ-символ.

Початок, де він був вперше і серйозно «заявлений» — прохід колон трудівників дванадцяти районів міста. Кожна колона була «одягнута» у визначений режисерською групою костюм — робітнича одежа, костюм корабелів тощо: кожна колона трудівників несла збільшену модель-символ тієї продукції, яку вони в районі виробляли. Дивлячись на ці театралізовані колони трудівників, глядач отримував уявлення про те, що це за люди, чим вони повсякденно займаються, чим живе місто-трудівник. «Образна драматургія свята загальноміського розміру вирішується за допомогою колон людей та декорованої техніки. Кожна колона — це немовби «персонаж» грандіозного загальноміського театру, який має свою тему, свій характер». Одночасно з проходом театралізованих колон на художньому фоні, як на своєрідній дошці пошани, виникали емблеми та назви найкращих заводів та фабрик району, цифри їх досягнень тощо.

У художньому оформленні театралізованого масового свята чи видовища художній образ може бути спершу заявлений, а потім розкритий усім ходом дії театралізованого заходу. Найчіткіше та найточніше емоційне враження від такого образу виникає тоді, коли один з епізодів заходу стає немовби другим планом. Наприклад, на сценічному майданчику (у наведеному прикладі — це стадіон) майорить великий жовто-блакитний стяг, який створив художній фон з декількох тисяч людей, розміщених на трибунах стадіону, а в одному з епізодів на футбольному полі стадіону з'являються спортсмени в блакитних костюмах з жовтими квітами соняшників у руках і по закінченні вправ вони вітають цими квітами дітей, які з'явилися для участі в наступному епізоді. Відбулося змістовне злиття двох планів художнього образу.

Декілька слів про фон. «Народження в післявоєнні роки відомого стадіонного «фону» дало в руки постановникам могутній інструмент для створення грандіозних видовищних картин. Синхронні дії багатьох тисяч людей на трибуні стадіону з тим чи іншим реквізитом у руках створюють динаміку образів великих розмірів, співвимірних з розмірами всього стадіону».

Не всі різновиди художнього образу складаються з окремих художніх фрагментів. Образ-епіграф, образ-символ часто «заявлені» з початку свята чи видовища. «Заявлені» з погляду художнього оформлення конструкцій, фрагментів картин тощо, котрі повинні нести змістове навантаження.

Режисер-постановник і його колеги в роботі над образною тканиною майбутнього заходу намагаються створювати не текст (хоча й без нього неможливо), а зоровий ряд, систему «малюнків», які складають образно-пластичне вирішення всього заходу.

Розділ хотілося б закінчити словами Г. О. Товстоногова: «Я зовсім не хочу стверджувати, що, немов ліки, які виліковують хворого, художній образ виправить поведінку людей. Народжений життям, художній образ впливає на внутрішній світ людини не прямо, а опосередковано, складними, обхідними шляхами, бере участь у перетворенні, «олюдненні» дійсності...

Впливати на цей внутрішній світ може могутнє, велике мистецтво, художні образи, повні краси й правди, котрі несуть визначний гуманістичний зміст. Тільки таке мистецтво спроможне примусити людей по-новому подивитися на себе й на оточуючих, змінити відношення до дійсності».