
- •Розділ 1
- •Режисерський сценарій
- •Режисерська експлікація
- •Декілька слів про режисерський задум
- •Організація та режисура масових сцен
- •Про художній образ
- •Художній образ у масовому театралізованому святі та видовищі
- •Про режисерський прийом, режисерську деталь та їхнє значення
- •Про засоби ідейно-емоційного впливу
- •Про технічні засоби
- •Розділ 2
- •Режисура видовищно-театралізованого заходу
- •Ідейно-тематична спрямованість театралізованого масового видовища
- •Композиційна побудова масового театралізованого видовища
- •Про форму композиційної побудови твору
- •Темп сценічної композиції
- •Ритм сценічної форми
- •Розділи композиції
- •Декілька слів про конфлікт у масових театралізованих заходах
- •Мізансцена — мова режисера
- •Про жанр та його значення в роботі режисера
- •Ознаки жанру
- •Жанрові різновиди
- •Монтаж як форма організації матеріалу
- •Театралізація видовищних заходів
- •Театралізація вірша
- •Робота режисера над «зримою» піснею
- •Документ та його театралізація
- •Робота режисера над «зримою» байкою
- •Особливості режисури театралізованого тематичного концерту
- •Режисерсько-постановча група
- •Література
Про жанр та його значення в роботі режисера
Серед режисерів поширена думка, що визначення жанру в тій якості, в якій він завжди виступає в театральних вистава, у кіносценаріях тощо — не потрібне.
У своєму нерозумінні значення жанру вони пішли ще далі, називаючи, наприклад, хореографію, сценічне слово, пантоміму — жанром. «Я працюю, — каже режисер, — у жанрі пантоміми чи хореографії...» Таке можна вибачити тільки людям інших професій, які не розуміють важливості визначення жанру для театралізованої вистави.
Будь-який сценарій — це новий сюжет, новий підхід митця до розкриття існуючих проблем; це індивідуальне художнє явище, що вимагає особливого вирішення. Режисер, який починає працювати над його втіленням, має пам'ятати, що він повинен знайти щось єдине, неповторне, специфічне. У цьому йому може допомогти тільки розуміння жанрових особливостей сценарію.
Відомий режисер М. Акімов так відповідав опонентам, коли мова заходила про жанр: «У кожної нормальної людини є бажання, коли вона говорить, усіма доступними засобами: мімікою, жестом, можливо, ударом кулака по столу чи раптовим наближенням до людини — зробити свою мову зрозумілою та переконливою. З іншого боку, у будь-якої людини виникає відповідне бажання — спіймати всі ці інтонації, рухи, жести, якомога скоріше зрозуміти, що обіцяє йому або чим загрожує поведінка цієї людини, до чого вона веде і що з цього вийде»... І далі: «Мені здається, що коли ми уподібнюємо будь-який художній твір, п'єсу чи виставу будь-якому авторському виступу, незалежно від того, індивідуальний цей автор чи колективний, то в будь-якого глядача чи слухача також повинно виникнути бажання розібратися в авторських намірах і цілях, у тому, що обіцяє або чим загрожує цей художній твір.
Іншими словами, ця авторська інтонація, що є свого роду інструкцією до сприйняття твору, є жанром. Мені здається, що будь-яка вільно обрана автором форма спілкування з аудиторією і є жанром твору. Це інструкція щодо правильного сприйняття й розуміння художнього твору читачем або глядачем. Можна звернутися й до іншої аналогії: жанр — це правила гри автора з аудиторією».
Інший видатний режисер Г. О. Товстоногов теж не обійшов мовчанням таке важливе для фаху поняття, як жанр. «Усякий твір тим чи іншим чином віддзеркалює життя. Здатність віддзеркалювати кут зору автора на дійсність, переломлений у художньому образі, і є жанром».
У нашому житті відбувається багато різних подій. Ставлення до них диктує нам різні форми поводження й викликає різні почуття. Наприклад, хлопчик ненароком розбив м'ячем вікно сусіда. Хтось у цьому побачив темний, негативний бік у вихованні дитини. Інший побачив кумедну ситуацію. Коли ми запропонуємо їм розповісти про цю подію, то, мабуть, в їхніх розповідях почуємо різні «жанри»: від сатиричної комедії до трагедії. Тема розповіді буде одна, а от ставлення до неї в кожному випадку буде різним, бо оцінка дійсності, тобто події, що відбулася, буде різною, не схожою.
Можна додати: жанр — це певне тлумачення конкретної теми.
Розглянемо, по-перше, навіщо взагалі потрібен жанр, по-друге, що він дає режисерам у роботі над драматургічним матеріалом, по-третє, як він впливає на втілення й розкриття драматургічного твору.
Жанр, як стверджують режисери, є одним із небагатьох засобів розкриття змісту п'єси, її ідейно-тематичної спрямованості. Якщо режисер не знає чи не вміє, а може, і не бажає визначати жанр п'єси чи сценарію, він ніколи не зможе досягти цілісного глибинного вирішення всієї вистави чи масового заходу. Це — аксіома!
Що дає режисеру чітке визначення жанру?
Нагадуємо, що воно дає можливість зрозуміти точку зору автора на дійсність і події, його громадянську позицію. Також визначення жанру допомагає режисерові зробити правильний вибір художньо-емоційних засобів виразності, оскільки кожен жанр має свої, тільки йому притаманні засоби виразності: те, що підійде до трагедії- буде неприйнятним для комедії чи водевілю.
Жанр вимагає відповідних засобів та прийомів сценічного впливу; він «підкаже» режисеру, як знайти найкращу сценічну форму, як проникнути в атмосферу подій у виставі та як пізнати природу акторського темпераменту.
Правильне визначення жанру допоможе режисеру зрозуміти позицію автора сценарію, його відношення до тих чи інших подій. Професійний режисер не може обійтися без визначення жанру, бо жанр — це ключ до сценічного вирішення. Коли жанр — це ключ, то сценарій, за аналогією, — це замок, який необхідно відімкнути. Одним ключем неможливо відкрити різні замки — для кожного нового сценарію необхідно шукати свій окремий жанр.
«Усе це приводить до висновку, що робота над жанром — тривалий період роботи режисера над організацією форми вистави. Коли жанр визначений точно, коли для нього знайдені відповідні сценічні прийоми, вистава буде цілісною за думкою та матиме єдину форму».