Декілька слів про конфлікт у масових театралізованих заходах

Одним з основних та обов'язкових положень драми є наявність конфлікту. Конфлікт (від лат. «confliktic», що означає зіткнення, боротьбу) у будь-якому мистецькому творі має відтворювати реальні життєві протиріччя, зіткнення й боротьбу. Він дає змогу глибоко розкрити сутність відображених у літературних творах явищ дійсності. Немає конфлікту — немає драми, сценічної дії. Конфлікт — це двигун дії, немає дії — немає руху, а рух — це життя драми. Це закон. «Конфлікт є тим стрижнем у сюжеті, на який нанизані дійові особи і через який проходять взаємовідношення і події».

Змістом драматичного конфлікту є реальні життєві проблеми. Вони виникають не раптово, а поступово накопичуються, назрівають і стають реальністю. Наприклад, у людини чи в групи людей з'являється мета, яку необхідно з будь-яких умов досягнути, комусь це не до вподоби, комусь ця мета дуже заважає в досягненні власних цілей — виникає конфлікт. «Конфлікт у художньому творі врешті-решт є відображенням ідейної боротьби того чи іншого етапу розвитку суспільства».

Для того, щоб зрозуміти конфлікт, його суть, предмет, характер і рушійну силу, треба зануритися в нього, розглянути його складові частини.

Конфлікт складається з:

• змісту конфлікту, тобто боротьби як соціального явища;

• конфліктуючих сил, або розстановки протиборчих, сил;

• предмета конфлікту;

• характеру конфлікту, або пізнання жанрової особливості конфлікту.

Поглиблений аналіз допоможе режисеру краще зрозуміти події, що відбуваються в драматичному творі, сутність протиріч, розташування протиборчих сил у конфлікті та предмет боротьби. Це «підкаже» засоби виразності, необхідні для вирішення конкретного сценарію.

Треба завжди пам'ятати, що в кожному конфлікті є сили атакуючі та оборонні; часто конфліктуючі сторони міняються місцями протягом усієї дії в п'єсі чи сценарії.

«Різний життєвий матеріал, покладений в основу п'єси, народжує й різні за своєю природою конфлікти».

Видатний режисер Г. О. Товстоногов приділяв пильну увагу виявленню й розробці конфлікту п'єси. Він говорив:«... кожна хвилина, кожна секунда сценічної дії є безперервним двобоєм. Режисер має пам'ятати, що загалом не існує сценічного життя без конфлікту. Побудувавши ланцюг подій, треба виявити в них послідовність конфлікту, з якого виникає дія». Треба також пам'ятати, що конфлікт у творі не може бути статичним; це процес зіткнення й боротьби, котрий розгортається динамічно і по спіралі.

Усі ці теоретичні визначення та висновки належать не лише до театральної драматургії театру, телебачення тощо, а також і до драматургії масових театралізованих свят та видовищ зі «специфічною сценічністю». (Сценічність — це особливість, притаманна даному предмету, ознака, котра відрізняє запропонований предмет чи явище від усіх інших.) Вважаємо, що закони драми властиві всім без винятку видам мистецтв, у тому числі й театралізованим масовим святам та видовищам.

Драматургія масових свят та видовищ наділена специфічними особливостями; режисер має знати їх та вміло застосовувати у своїй роботі. Природно, що це стосується і такого важливого компоненту в побудові драматургічного твору, як конфлікт. Конфлікт, як промовляє теорія драми, є основа будь-якого драматургічного твору, що визначає і сюжетну побудову, і композицію.

«Конфлікт — це не завжди зіткнення антагоністичних сил, він може виявлятися в подоланні труднощів, перепон при здійсненні тих чи інших добрих намірів, у зіткненні людини з навколишнім середовищем». І далі: «Конфлікт може проявлятися і в монтажних співставленнях старого і нового, миру і війни, фашизму і гуманізму. У таких випадках конфлікт менш персоніфікований і висловлює в загальному вигляді боротьбу ідей».

Наприклад, відкриття літніх Олімпійських ігор у Барселоні (Іспанія) в 1992 р. Чудове феєричне театралізоване масове видовище. Незабутній початок — інсценізація стародавньої народної легенди. Три старовинні каравели пливуть до незнайомих берегів. Море спочатку спокійне, але потім починає кипіти, вирувати, переливатися всіма барвами веселки. (Море, хвилі, а далі й морські чудовиська відтворені учасниками театралізованого видовища.) Хвилі накочуються на кораблі, що з великими труднощами долають розлючену морську стихію. Раптом, коли вже здається, що кораблі перемогли стихію, море розходиться і назустріч їм пливуть морські потвори: велетенські восьминоги, акули та інші грізні мешканці морських глибин. Розпочинається запекла боротьба. Декілька моряків у нерівному протистоянні скинуті з корабля і гинуть у морській безодні... однак люди, об'єднані спільною метою, волею та бажанням перемогти, вижити і дістатися берега, перемагають. Люди побороли стихію і заснували на новому місці місто Барселона... У цьому театралізованому видовищі немає антагоністичних сил, ідейних протиріч і зіткнень, проте є група людей, поєднаних спільною метою — відкрити невідому землю й заснувати нове місто. На їхньому шляху до визначеної мети виникали різні перешкоди, які були подолані в боротьбі.

Акцентуємо увагу режисерів на значенні конфлікту: якби його не було, не було б і боротьби, і сценічної дії, і руху в сюжеті. Отже, не було б і подолання перешкод.

Подолання людьми перешкод у досягненні їхньої мрії є специфічною особливістю конфлікту в театралізованих заходах. Тепер припустімо, що зіткнень у цій виставі немає. Що б глядач у цьому випадку бачив і що б відбувалося на сценічному майданчику? — Нічого! Були б окремі художні номери і сцени з невизначеною художньо-емоційною спрямованістю. Мабуть, був би чудовий театралізований тематичний концерт — і все. Тільки наявність конфлікту розгорнула на сценічному майданчику (стадіоні) боротьбу, а значить, і рух до мети і, врешті-решт, — сюжетне театралізоване видовище.

Сучасні театралізовані масові заходи характеризуються надмірною ілюстративністю. Вони не подають боротьби, зіткнень протиборчих сил. їх можна назвати безконфліктними, бо немає в них тієї сили, що була б двигуном їхнього руху. На сценічних майданчиках демонструються номери різних видів мистецтв, і лише слова ведучих, так би мовити, об'єднують їх в єдине ціле. Тому вони не затримуються в людській пам'яті. Глядач подивився — і забув!

«Вплив «теорії безконфліктності» на нашу режисуру виявляється найбільше в бажанні театру згладити гострі кути характерів, знайти для п'єси «нейтральні», «помірні», «тепленькі» рішення, спростити й стандартизувати складну, рухливу тканину п'єси, коли йдеш не від живої дійсності, а від нав'язаних ззовні соціологічних абстракцій».

Безконфліктність масових заходів радянського часу диктувалася зовсім іншими подіями та ідеологічними засадами, ніж у наш час. Безконфліктність нашого часу диктується, скоріш за все, некомпетентністю, а точніше — непрофесійністю.

І останнє. Конфлікт у театралізованих масових заходах не повинен бути захованим у глибінь драматургічної побудови, він має бути зрозумілим, чітким і потенційно сильним, щоб режисер бачив його зразу, бо специфіка драматургії масових заходів не дає змоги копирсатися в тонких психологічних нюансах.

Отже, режисеру треба пам'ятати, що лише з наявністю сильного конфлікту театралізований масовий захід може бути одним із провідних видів мистецтв, а не просто «шароварними» виступами перед невибагливою публікою.