Про форму композиційної побудови твору

У режисерському задумі важливе місце належить формі побудови вистави. Форма — це сукупність систем, прийомів і засобів виразності змісту, що диктується процесом зображення в часі й просторі з одного боку, і художньою ідеєю — з іншого.

Форма, насамперед, залежить від режисерського задуму, бачення режисером матеріалу, з яким він збирається працювати, його розуміння сьогоднішнього глядацького сприйняття.

Форма — це те, куди «увіллється» оброблений режисером документально-художній матеріал, де він розташується у визначеному порядку. Якщо її немає — режисер її вигадує: іноді виходячи з конфлікту п'єси чи сценарію, іноді, коли сценарій не дуже якісний, виходячи з жанру, — це надає виставі об'єму. Наприклад, працюючи над виставою М. Горького «На дні», відомий режисер Л. Варпаховський залишив традиційні форми. Працюючи з художником Боровським, котрий оформлював виставу, він накреслив на папері дві вертикальні і дві горизонтальні лінії, запропонувавши вкласти в них всю майбутню декорацію вистави. Вертикаль — це колодязь двору, куди мешканці «притулку» виповзають весною погрітися на сонці, а горизонталь — це, відповідно, сам «притулок»: ряди нар, здавлених низькою стелею.

Театральною формою ми називаємо комплексну організацію всіх засобів виразності у виставі, яку спрямовано на втілення змісту та донесення його до глядача.

Форма — це архітектурна побудова вистави, а композиція — це принципи організації побудови вистави.

Темп сценічної композиції

Темп сценічного розвитку — поняття відносне й залежить від швидкості змін частин і мотивів у виставі. Існує три різновиди темпу, рівномірний, прискорений та уповільнений.

При прискореному темпі збільшується кількість подій. Пружина інтриги розкручується швидше.

При рівномірному темпі відбувається відносно рівномірний розподіл дієвого ряду та розвиток колізії.

При уповільненому темпі зменшується кількість подій, інтрига розкручується з великою потугою.

Ритм сценічної форми

Ритм — це швидкість мислення, прийняття рішень та їх виконання в просторі та часі. Темп, насамперед, залежить від внутрішнього ритму вистави, а сам ритм залежить від запропонованих обставин, в яких відбуваються події.

Лінія сюжету, її фабульна структура створює сюжетний ритм, лінія наскрізної дії створює дієвий ритм, лінія пластичного малюнку вистави створює мізансценічний ритм. А все разом створює ритм вистави.

Розділи композиції

Вступ — це особливий розділ композиції, який не впливає на сутність композиційної форми. Вступ виконує сигнальну функцію, закликає глядача до уваги: «зараз почнеться». Це також засіб укладення з глядачем домовленості про міру умовності гри, про спосіб існування сцени і залу, про жанрове та емоційне відношення до тих подій, які відбуватимуться протягом вистави.

Друга функція вступу — введення глядача в художній світ вистави, викладення відчуття ідеї режисера, а також образу вистави.

Вступ дає інформацію про місце та характер подій і боротьби.

Експозиція — це компонент фабули: відображення життя персонажів у період зав'язки та розгортання конфлікту, що відрізняє її від передмови, тобто «висхідної» події.

В експозиції, як правило, надається інформація про запропоновані обставини, що складають фон сценічної дії, викладаються історичні умови, в яких відбувається дія.

Вступ та експозиція — суть художнього простору вистави: перший формується і розвивається як фон, атмосфера, друга — як система готових до дії сил.

Зав'язка йде в композиційній будові за експозицією. Це перша подія, початок розвитку конфлікту, драматичного вузла, або новий, якісніший сплеск конфлікту.

Зав'язка є одним із головних режисерських акцентів.

Розвиток боротьби — це основний зміст середньої частини композиції. Боротьба розпочалася, намітилися сили, які поступово втягнулися в неї, вона розгортається, наростає і переходить у кульмінацію..

Кульмінація — всім протиборчим силам зрозуміла мета кожної групи, у хід випущено всі контраргументи. Напруга боротьби досягає апогею. У кульмінації розв'язується питання, яке всіх турбувало. Якась сила вирішує це питання на свою користь.

Спад дії — боротьба ще триває, але поступово переходить в її закінчення, у догравання. І нарешті...

Фінал — боротьба закінчена, треба поставити на ній крапку.

Епілог — це розділ, де говориться про подальші долі героїв.

Ще декілька слів про специфічну композиційну побудову масового театралізованого заходу. Справа в тому, що в багатьох виставах часто співпадають кульмінація та фінал. Вони немовби зливаються і ставлять єдину емоційну крапку всієї вистави. Необхідно додати, що театралізовані масові заходи, як і театральні вистави, не завжди будуються за класичним зразком. Усе залежить від режисерської думки. Режисер, відповідно до свого задуму, може починати театралізований захід, наприклад, з фіналу, а потім дія переходить на початок і розгортається далі. Композиція твору може будуватися і зовсім інакше: наприклад, без прологу. Повторюємо — все залежить від режисерського задуму.