Горбов А. С. Постановка видовищно-театралізованих заходів / Анатолій Горбов; упоряд. О. Колонькова. — К.: Шк. світ, 2010. — 128 с. — (Бібліотека «Шкільного світу»). Редакційна рада: О. Колонькова — канд. пед. наук, М. Мосієнко — канд. філол. наук, Г. Кузьменко, О. Шатохіна Рецензенти: М. М. Красницький — доцент кафедри режисури Державної Академії керівних кадрів культури і мистецтв, заслужений діяч мистецтв. В. І. Федоров — доцент кафедри театральної режисури Київського національного університету культури.

У книзі детально розкрито особливості режисури масових заходів. Висвітлені теоретичні питання, проілюстровані цікавими прикладами з досвіду відомих режисерів — фахівців у цій галузі. Автор сподівається, що ця робота стане в пригоді режисерам-початківцям та педагогам-організаторам. © TOB Видавництво «Шкільний світ», дополіграфічна підготовка, 2010

ЗМІСТ

Від автора (4) РОЗДІЛ 1. Робота над задумом масового заходу (5) Режисерський сценарій (5) Режисерська експлікація (11) Декілька слів про режисерський задум (13) Організація та режисура масових сцен (20) Про художній образ (29) Художній образ у масовому театралізованому святі та видовищі (36) Про режисерський прийом, режисерську деталь та їхнє значення (39) Про засоби ідейно-емоційного впливу (41) Про технічні засоби (44) РОЗДІЛ 2. Втілення задуму масового заходу (48) Режисура видовищно-театралізованого заходу (48) Ідейно-тематична спрямованість театралізованого масового видовища (51) Композиційна побудова масового театралізованого видовища (56) Декілька слів про конфлікт у масових театралізованих заходах (61) Мізансцена — мова режисера (65) Про жанр та його значення в роботі режисера (72) Монтаж як форма організації матеріалу (77) Театралізація видовищних заходів (82) Театралізація вірша (88) Робота режисера над «зримою» піснею (96) Документ та його театралізація (102) Робота режисера над «зримою» байкою (107) Особливості режисури театралізованого тематичного концерту (112) Режисерсько-постановча група (123) Література (125) Від автора

Організація та розвиток свят і видовищно-театралізованих заходів вимагає створення своєрідного «Театру життя», де об'єктом сценарно-режисерської розробки (театралізації) стають реальні події, знаменні дати, епізоди із життя тощо.

Масові свята просто неба з'явилися одночасно з народженням культури, бо були потрібні людині як одна з форм спілкування. Тому й у наш час існує велике тяжіння людей до масових театралізованих заходів, до будь-яких форм театралізованих дій. Вони завжди збирають численну найрізноманітнішу аудиторію, адже це свято для всіх. Отже, мистецтво свята належить усім.

Театралізація як творчий метод режисури видовищно-театралізованих заходів органічно поєднує дві найважливіші ланки роботи режисера: художньо-образну організацію матеріалу й активізацію дії учасників.

Першопочатком у творчості режисера є сценарій — драматургічна основа, в якій об'єднані різноманітні компоненти, а саме: вірші, пісні, танці, пантоміма, документи, виступи реальних героїв тощо. За допомогою синтезу цих матеріалів, котрі й формують епізоди, утворюється композиційна побудова масового заходу або свята. Усі елементи сценарію мають підпорядковуватися загальній ідеї, єдиній композиції, визначатися власною закінченою думкою, а також власним внутрішнім розвитком. Створення нового сценарію завжди передбачає творчий пошук, важку багатоденну та скрупульозну працю.

Розділ 1

Робота над задумом масового заходу

Режисерський сценарій

«Сценарій — це докладна літературно-режисерська розробка змісту театралізованої святкової дії. Звичайно, сценарій у суворій послідовності та взаємозв'язку викладає все, що буде відбуватися на масовому святі, розкриває тему в послідовних елементах дії, показує авторські переходи від однієї частини дії до іншої, дає приблизний напрям усіх публіцистичних виступів, вносить у дію використаний художній матеріал, передбачає засоби підвищення активізації учасників, оформлення та спеціальне устаткування всіх майданчиків дії».

Перед тим, як розпочати створення сценарію, режисер проходить декілька етапів вивчення, аналізу та пізнання епохи, документально-художнього матеріалу, що її віддзеркалює, фактів та подій, що відбулися протягом цього часу, життя реальних героїв, їхнього соціального середовища тощо. Далі в кожного митця свої шляхи...

Як відомо, сценарій — це ще не вистава, не художня програма, яку режисер-сценарист виносить на суд глядача. Сценарій — це тільки літературне джерело, з якого починається течія сценічного мистецтва. Для того, щоб він став художньою театралізованою виставою, треба втілити його у «плоть» і «кров» живих характерів, людських стосунків; необхідно знайти художній зоровий еквівалент літературному матеріалу, визначити характер театральної образності та відповідний до нього арсенал виразних засобів, які краще й повніше виявили б ідейно-художні якості сценарію.

Створення нового сценарію завжди передбачає творчий пошук, важку багатоденну копітку роботу, особливості якої не в чіткому й обов'язковому виконанні раз і назавжди розроблених, визначених вказівок, рецептів та рекомендацій, а саме у свідомому їх порушенні, у віднайденні власних нових шляхів і прийомів. Сценарій — це закінчений драматургічний твір. Проте по відношенню до майбутнього театралізованого заходу, який побачить глядач, — це лише «креслення нового будинку», для будівництва якого необхідно дістати із твору відповідні дані, отримати робоче завдання.

Якщо говорити про створення літературного сценарію режисером-драматургом — то це один шлях і одна метода, а коли говорити про роботу професійного сценариста — то це інший шлях й інша метода. Режисер А. Міхалков-Кончаловський писав, що в ідеалі сценарій повинен створюватися для певного режисера. Автору слід враховувати образ мислення, вподобання, стилістику та можливості майбутнього постановника. Однак на сьогодні в режисурі масових свят та видовищ немає сценаристів, які б працювали саме так! Нині сценарій пишеться не для конкретного режисера, а для святкової ситуації.

Отже, режисер створює режисерський сценарій. Чим він відрізняється від літературного? Розглянемо деякі відмінності. На початку роботи над твором і для режисера, і для сценариста важливі спільні відправні моменти: місце дії майбутньої вистави, ідейно-тематичне спрямування матеріалу та сформована на сьогоднішній день соціально-святкова ситуація. Далі у створенні сценарію кожен з них іде своїм шляхом.

Для роботи режисера над сценарієм головне — це бачення і визначення ним загального, цілісного задуму майбутньої театралізованої вистави. Це бачення складається з ряду різних етапів й елементів, кожен з яких проходить свою стадію творчої розробки. У процесі роботи над сценарієм можна умовно виділити три основні періоди.

Перший — це матеріалізація ідейно-тематичних та художньо-образних думок та роздумів саме в творчий задум. Це той момент, коли режисер за допомогою обґрунтування вибору ідейно-тематичного спрямування, визначення проблеми, а також підбору художньо-документального матеріалу приходить до чіткого та конкретного бачення майбутнього цілісного театралізованого заходу, тобто до задуму.

Другий — це матеріалізація самого бачення в режисерський сценарій.

Третій — це матеріалізація всього творчого процесу, втілення його на сценічному майданчику. Поняття «режисерський сценарій» не нове. Ще на початку XX ст. відомий німецький режисер К. Гагеман писав: «Коли режисер добре ознайомиться з п'єсою і до дрібниць зрозуміє як внутрішній, так і зовнішній її хід, а також загальні риси окремих сцен, тоді він отримає змогу перейти від естетично-інтелектуальної до прак-тичної частини своїх завдань, тобто створити для себе «книгу режисера». Цей документ повинен мати в собі сценічний план твору».

Режисерський сценарій, на наш погляд, одразу пропрацьовує значну частку художньо-пластичного вирішення матеріалу майбутнього заходу, тобто фактично включає у свою побудову художньо-образну концепцію театралізації твору, її конфліктну основу, а також вирішення як окремих сцен та епізодів, так і кульмінації всієї вистави. Тут уже намітився і режисерський прийом, який поєднає весь літературний матеріал в єдине ціле, а також прокреслена наскрізна дія, визначена фінальна крапка тощо, бо в основі створення режисерського сценарію лежить заздалегідь розроблений режисерський задум. У процесі роботи над ним режисер-драматург часто «бачить» та «чує» своїм внутрішнім художнім зором деякі сцени, а інколи й цілі епізоди майбутньої вистави.

«Режисерський сценарій формує у всіх деталях розвиток сюжету і визначає монтажно-ритмований стрій та особливості образотворчого рішення. Він має бути скрупульозно та поглиблено продуманим планом усієї творчої й виробничої роботи постановчого колективу».

У створенні режисерського сценарію допоможе написання (складання) сценарного плану. Сценарний план — це окреслення режисером конкретних шляхів у розв'язанні поставленої проблеми. Він допоможе визначити конкретні епізоди, а також скоординує збір документально-художнього матеріалу. Проте треба мати на увазі й те, що сценарний план — це не послідовний сюжет чи чітко викладена композиційна побудова майбутнього твору; це тільки перший крок до її створення, до розв'язання проблеми, над якою збирається працювати режисер.

Наприклад, працюючи над сценарієм театралізованого масового ви-довища «Артек засвічує зірку», присвяченого 70-річчю Міжнародного дитячого центру «Артек», режисер (Г. Чорний, професор, заслужений діяч мистецтв Росії) визначив для себе в сценарному плані шість основних епізодів, яким дав відповідні назви, а саме: «Пролог», 1 -й епізод — «До нас наближається сузір'я Орла», 2-й епізод — «Курс на сузір'я Пегас», 3-й епізод — «До сузір'я Геракла», 4-й епізод — «Кассіопея — сузір'я стихій» та останній епізод — «Фінал».

Маючи шість основних епізодів, їхні назви, режисер міг збирати, аналізувати й відбирати документально-художній матеріал, який і ліг в основу кожного епізоду. Після цього визначався чіткий цілеспрямований сюжет, який, розвиваючись, переходив з одного епізоду в інший. Ось таким чином і народжувався сценарій.

Із наведеного прикладу можна зробити деякі висновки, а саме: працюючи над режисерським сценарієм, митець вивчає багато документально-художнього матеріалу, творчо аналізує й обробляє його. Перед його очима немовби проходять події та ситуації, котрі поступово вибудовуються в різні мізансцени, художньо-образний ряд, який він одразу намагається зафіксувати на папері, а потім відтворити у своєму сценарії. Автор, наприклад, часто знає, яке музичне оформлення повинно бути в майбутньому заході тощо.

Розробляє режисер і головний конфлікт майбутньої вистави. У наведеному прикладі головний конфлікт відбувався між екіпажем міжгалактичного корабля «Артек» і Темною Чорною Дірою. Під час польоту екіпаж повинен був зібрати енергію життя, світла та добра, сума яких перетвориться на яскраве світло, котрому під силу розвіяти темряву Чорної Діри. Як бачимо, є зіткнення інтересів і є боротьба.

При створенні режисерського сценарію розробляються жанр, стиль, атмосфера тощо. Ось чому він, як правило, має окрім чітко розробленої драматургічної основи ще й художньо-образну концепцію, а також систему розвинених у просторі й часі дій і протидій, чітко прокреслену наскрізну дію як окремих груп, так і окремих персонажів, які в сукупності й допомагають розкрити ідейно-тематичну спрямованість майбутнього твору.

Спробуємо для прикладу пройти шлях, котрим проходить кожен режисер, працюючи над тим чи іншим театралізованим заходом.

Спочатку митець виділив для себе важливе питання, котре його турбує сьогодні, тобто визначив проблему. Що робити далі, з чого починати? Насамперед, необхідно зрозуміти проблему, розібратися, що породило її в суспільстві, які кризові, етично-моральні або соціальні явища «підтримують» її існування, а також, які є виходи з цієї ситуації, які вирішення можна запропонувати людям. Наприклад, мене як громадянина та митця хвилює проблема відродження нашої державності. Це питання, над яким я збираюся працювати. Далі вирішуємо, що породило цю проблему сьогодні та яке її вирішення я як режисер можу запропонувати. Після аналізу ситуації з'явилося розуміння негативних явищ, що породили проблему, а саме:

• занепад національної культури;

• не вирішена до кінця ситуація з державною мовою;

• економічна й політична невизначеність та інші негативні явища дійсності.

Усі перераховані недоліки можуть існувати як окремі проблеми, але в даному випадку вони «працюють» на головне поставлене питання.

Наступний етап роботи — це складання сценарного плану майбутнього театралізованого заходу. Він допоможе режисеру розгледіти та зрозуміти деякі соціально-життєві аспекти, їхній взаємозв'язок. Кожне визначене явище дійсності в сценарному плані може бути окремим епізодом, а також може підказати, де і в який спосіб збирати матеріал. Далі збираємо, вивчаємо й опрацьовуємо документально-художній матеріал, вибудовуємо цікавий сюжет.

Наведемо ще один приклад з роботи над режисерським сценарієм. Наближалася річниця з дня визволення міста Києва від німецько-фашистських загарбників. Перед режисерською групою постало важливе питання: про що сьогодні говорити людям у ці важкі часи? Людей, котрі принесли визволення своїй країні й фактично підготували її незалежність, забули. Чим вони завинили і перед ким? Проблема.

Після опрацювання документально-художнього матеріалу, зустрічей з реальними героями тих подій режисер в уяві окреслив епізоди, окремі сцени, прийшов до образу людей, які на той час були молодими і, як всі, хотіли жити, кохати й працювати.

У створенні режисерського сценарію стали в пригоді роман О. Гончара «Людина і зброя», а також повісті В. Некрасова «В окопах Сталінграда» й «У рідному місті».

Завдяки роману О. Гончара «Людина і зброя» з'явився сюжет сценарію і його головний герой. Через його листи додому, до рідних і друзів пройшло багато епізодів. Листи героя логічно й послідовно зв'язали в єдине ціле документально-художній матеріал, вони ж стали сценарно-режисерським ходом. Зі спогадів виникло й музичне оформлення твору, сформувались атмосфера майбутньої вистави, її темпоритм тощо. Отже, у створенні режисерського сценарію можна виокремити чотири основні моменти.

По-перше, в існуючій на сьогоднішній день практиці і для режисера, і для сценариста важливі деякі спільні відправні моменти в їхній творчості, потім створення сценарію йде в кожного митця власним творчим шляхом.

По-друге, сценарист-фахівець пише сценарій не для заздалегідь визначеного режисера, а на широкий загал. Режисер же, навпаки, створює сценарій для себе, і втілювати його він буде сам.

По-третє, створюючи сценарій, режисер із самого початку роботи над ним, ще на папері, за допомогою своєї системи зображальних та виражальних засобів виразності починає його вибудовувати та втілювати.

По-четверте, хто б не працював, не створював сценарій — це завжди пошук, завжди кропітка праця. «Кожний новий сценарій — це пошук нового вирішення теми, нових виразних засобів, нових невикористаних методів емоційної пропаганди. Кожного разу, яку В. Маяковського — «поїздка в невідоме».

Прагнення максимально вплинути на глядача ідеєю та образами масового театралізованого заходу повинно пронизувати увесь творчий процес роботи над виставою. При розробці режисерського сценарію необхідно продумати всі аспекти цього впливу. Аспекти ж бувають різними, наприклад: що буде значущим та цікавим у виставі для глядача? Як запобігти розповіді про події загалом? І багато інших запитань.

Драматургія масових театралізованих свят і видовищ зосередила в собі деякі закони споріднених видів мистецтв, затвердила себе як самостійний вид художньої творчості, котрий має свою власну специфіку. Сценарій масового театралізованого свята чи видовища — це окремий, специфічний вид літератури, першоджерело театралізованого заходу, його ідейно-творчий фундамент.