18.Методика аудиту дз за товари , роботи, послуги.

Предметом перевірки є ф №1 і ф№5. завданням є: повнота відображення; оцінка; реальність існування; підтвердження прав клієнта на отримання заборгованості; законність; правильність представлення у звітності; розподіл між звітними періодами.

Джерела інформації аудиту ДЗ за товари,роботи , послуги: 1.накладна, рахунок-фактура,товарно-транспортна накладна, акт приймання робіт, виписка банку, ПКО, платіжне доручення, акт інвентаризації рахунків, договір постачання продукції,товарів, договір оренди, наказ про облікову політику, вексель. 2. реєстр обліку (журнал 3, відомість 3.1., відомість 3.2., відомість 3.3.) 3. головна книга (по рах. 16,18,34,37,8)

Початковим етапом аудит перевірки ДЗ є збір загальної інф-ї щодо реалізації продукції, к-сті дебіторів в порядку розрахунків.

Основні процедури перевірки:

1.оцінюючи повноту інф-ї щодо ДЗ потрібна впевненість, що усі рах клієнтів були зареєстровані в журналі реалізації, а також перевірити чи усі товари, які були відтворені до кінця року, були віднесені до реалізованих, а ті що не були оплачені показані як ДЗ. При цьому використ прийом прослідковування і збір документів. 2. для отримання доказів за критерієм права власності слід переконатись, що ДЗ належить саме клієнту та розглянути ризик занесення в сальдо дебіторів заборгованості, по приватних операціях. 3. для перевірки правильності оцінки ДЗ слід перевірити використовуючи прийом арифметичної перевірки і за змістом правильності визначення первісної вартості та резерви сумнівних боргів за одним із методів: -на основі класифікації ДЗ; -на основі платоспроможності окремих дебіторів; -виходячи із питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг на умовах наступної оплати.

В ході перевірки слід встановити дотримання таких вимог: 1. у випадку недостатності суми нарахованого резерву сумнівних боргів БДЗ описується з активів на інші операційні витрати. 2. не використання РСБ означає, що всі сумнівні борги повинні бути погашені у звітному періоді, а невикористана сума резерву або її залишок приєднатися до доходів наступного року нарахований новий резерв сумнівних боргів. 4. перевірка за критерієм розподілу між звітними періодами перед перевіркою операцій по виникненню і погашенню ДЗ особливо у листопаді, грудні місяці на предмет відображення у обліковому реєстрі відповідного звітного періоду у якому ця операція сталася. 5. отримання доказів за критерієм правильності, представлення і розкриття передбачає підтвердження, що інформація у ф №5 та ф№1 подана відповідно до належної класифікації ОЗ та її змісту, а в проміжках розкрита інформація про: -дебіторів і суми довго строк ДЗ; -дебітори, суми дебіторської заборгованості пов’язаних сторін; -інформація про склад і суми статті «інша ДЗ»; -залишок резерву сумнівних боргів по статті поточної ДЗ та використання цього резерву у звітному періоді.

19. Методика аудиту грошових коштів

Важливою складовою аудиторської перевірки фінансово-господарського стану підприємства є аудит грошових коштів, який проводиться за такими напрямками: аудит касових операцій; аудит операцій на поточному рахунку, аудит операцій на валютному та інших рахунках у банках. Досліджуючи ці напрямки, можна зробити висновок про доцільність та ефективність використання грошових коштів клієнтом. У процесі аудиту операцій з грошовими коштами необхідно розв'язати такі основні завдання:

- ознайомитися з умовами зберігання готівки та інших грошових документів у касі;

- вивчити фактичний порядок документального оформлення операцій з надходження і вибуття грошових коштів, ведення касової книги та книги реєстрації грошових документів, обліку касових операцій;

- установити законність і достовірність операцій з надходження і списання коштів з банківських рахунків та правильність їх відображення.

Освоєння методики аудиту касових операцій є важливим, виходячи з таких причин: грошові кошти є найбільш ліквідними і такими, що швидко реалізуються активами клієнта, вони мають масовий і поширений характер, рух готівки відбувається через касові операції, тому під час аудиту вони досліджуються суцільним методом. Особлива увага приділяється питанню забезпечення збереження грошей і дотримання касової дисципліни.

Основними джерелами інформації перевірки касових операцій є первинні документи:

- прибуткові й видаткові касові ордери;

- квитанції на внесок готівки до банку або на оплату послуг інших організацій;

- розрахунково-платіжні (платіжні) відомості на виплату, заробітної плати відпускних, матеріальної допомоги, стипендій та інших виплат; трудові угоди на виконання й оплату певних робіт; акти інвентаризації готівки в касі; договір про матеріальну відповідальність; касова книга; звіти касира; журнал реєстрації прибуткових та видаткових касових ордерів; облікові регістри (відомості, журнали, машинограми) за рахунками "Каса", "Рахунки в банках", "Інші грошові кошти";

- Головна книга.

До джерел також слід віднести такі звітні документи:

- баланс підприємства (форма № 1);

- звіт про рух грошових коштів (форма № 3);

- книга обліку касових видатків та ін.

Починаючи дослідження операцій з грошовими коштами, аудитору доцільно отримати якомога повнішу інформацію про внутрішній контроль на даній ділянці обліку. З'ясувати, як на підприємстві дотримуються касової дисципліни, наскільки жорстко контролюються операції з готівкою, у тому числі з валютою, наскільки чітко забезпечується санкціонування різних платежів з поточного та інших рахунків підприємства (можна шляхом фактичної перевірки).

Наявність грошей, цінних паперів, грошових документів, оплачених санаторно-туристичними путівками, поштовими марками, бланків суворої звітності визначаються під час інвентаризації і оформлюється висновок про перевірку каси такого змісту.