4. Підбір клейових матеріалів для виготовлення одягу.
Вибір клейового матеріалу залежить від виду виробу, його призначення і статевої ознаки, від властивостей основного матеріалу, ділянки на якій буде виконуватися клейове з’єднання, а також від обладнання, що буде застосовуватися для склеювання.
При виборі клейової прокладки, якщо при її перегинанні залишається слід (залом), то таку прокладку не можна застосовувати для дублювання великих площ.
Якщо на клейовому матеріалі крапки клею маленькі і нанесені густо, то такі матеріали застосовують для тонких тканин (крепдешинів, шифонів), якщо крапки клею середні і рідше розміщені, то вони використовуються для дублювання виробів з костюмних тканин (тобто середніх за щільністю і товщиною). Для дублювання пальтових тканин, тканин з рельєфною поверхнею (буклє) та сильно ворсових – підбирають клейові матеріали з великими крапками клею та рідким їх розташуванням.
Для дублювання стрейчових та трикотажних полотен застосовують трикотажні клейові матеріали (піддаються розтягу).
5. Вимоги до дублювання деталей (пілочок).
Дублювання являє собою з’єднання по поверхні двох і більше деталей методом склеювання. Застосовують для покращення зовнішнього вигляду, для надання деталям певної стійкої форми (особливо у виробах із рихлих подвижник структур); для збереження цієї форми у процесі експлуатації виробу.
Види дублювання :
а) фронтальне – дублювання всієї поверхні (площі) деталі;
б) часткове – дублюються лише окремі (певні) ділянки деталі.
Клейову прокладку викроюють по формі деталі (напр., пілочки) або лише певної її ділянки. На ділянці виточки прокладку розрізають, продовжуючи її на 1,5–2 см, для кращого спрасування слабини тканини в кінці виточки під час дублювання.
Примітка. 1. Клейова прокладка з тканих матеріалів перед дублюванням деталі може бути зволожена і просушена для попереднього зсідання.
2. Якщо клейова прокладка з нетканих матеріалів, то її не зволожують ні до, а ні підчас дублювання деталей.
Дублювання виконують прасками або на пресах.
Дублювання пілочок виконують до зшивання виточок, рельєфів та пришивання відрізних бічних частин.
П
ілочку
розташовують на столі виворітнім боком
вгору, розправляють, слідкують, щоб не
було заминів, перекосів – особливо якщо
тканина з малюнком (смужка, клітинка і
т.п.). Зверху накладають клейовий прокладку
клейовим шаром вниз (до пілочки). Якщо
клейова прокладка не була зволожена,
то зверху на неї накладають пропрасовувач
зволожений більше ніж при звичайній
волого-тепловій обробці. Дублювання
виконують підряд переставляючи, а не
просуваючи праску, слідкуючи щоб не
виникли дефекти. При дублюванні праску
переставляють спочатку в поперечному
напрямку, а далі в дольовому (по нитці
основи). Нагрів праски повинен становити
приблизно 130
º С, щоб клей став в’язко-текучим, а не
текучим (із-за високої температури). Не
можна сильно натискати, тому що клей
може перейти на лицьову сторону основної
деталі або ввібратися назад в прокладку
(з’являться
пузирі).
Не
бажано піддавати повторному нагріву
клейову прокладку
(з’являться
пузирі), тому температура остаточної
ВТО виробу має бути менша ніж під час
дублювання.
Тривалість дублювання деталей:
з тонких тканин – 3-5 сек.;
з товстих тканин – 8-12 сек.
Прес для дублювання деталей виробів
Після дублювання пілочка повинна полежати на горизонтальній 30-40 хв. для закріплення форми.
При частковому дублюванні пілочок дублюється не вся пілочка, а лише бортова, плечова ділянки, ділянка лацкану і ділянка грудей. Також при такому дублюванні нижній зріз прокладок роблять фігурний (зубчатий чи хвилеподібний), щоб з лицьового боку деталей не було видно меж дублювання.
Для надання стійкості і жорсткості можуть застосовуватись додаткові накладки в плечовій ділянці, ділянці грудей.
Для фронтального дублювання пілочок застосовують багатозональні матеріали, які в дольовому напрямку мають три зони: жорстку, напівжорстку, м’яку.