1.Елементи операційної системи підсистема забезпечення трансформуюча підсистема та підсистема планування і контролю Входи та Виходи операційної системи

2. Управління матеріально – технічним забезпеченням та його основні завдання

Управління матеріально-технічним забезпеченням виробництва охоплює комплекс робіт із погодженям дій усіх відділів, службовців та посадових осіб. Дії охоплюють слідуючі аспекти діяльності: визначення потреби в ресурсах та розрахунок кількості їх замовлень, знаходженя методів, форм та джерел постачання ресурсів.

Сюди відноситься і вибір постачальників метеріальних ресурсів, погодження цін, укладання договорів та організація постачання.

Важливим моментом є організація контролю якості, кількості ресурсів, їх зберігання та використання.

Визначення потреби в ресурсах і вибір форм та джерел їх постачання

Визначення потерби в ресурсах та розрахунок кількості замовлень.

Це завдання розвязується на стадії планування потреби в ресурсів. На цій стадії визначаються:

• частка витрати матеріальних ресурсів за звітний період, необхідна

кількість для виконання виробничої програми;

• види матеріальних ресурсів, необхідних для забезпечення

виробничої діяльності в плановий період;

• матеріальні баланси за видами ресурсів, джерелами, строками

дходження та напрямами споживання;

• постачальники та їх можливості, а також витрати на матеріально-

технічне забезпечення;

• необхідні майданчики складських приміщень для зберігання мате-

ріальних ресурсів;

• можливості організації виробництва певних виробів, деталей, напів-

фабрикатів тощо на підприємстві.

Відпрацьовані різні методи та методики, що оптимізують рух матеріальних ресурсів. Вибір методики залежить від профілю підприємства, можливостей замовника, виду продукції, наявності та виду складів на підприємстві, системи контролю та станом запасів.

Але розрахунок потреби в закупівлях матеріалів здійснюється на єдиній тодичній основі за формулою:

ПМ =ВМр + ПМЗп + ПЗМк,

де ПМ – потреба в матеріалах;

ВМр – витрати матеріалів у розрахунковий період;

ПМЗп і ПЗМк – перехідний запас матеріалів відповідно на початок і кінець розрахункового періоду.

БИЛЕТ № 14

1.Класифікаційні підходи до операційних систем одиничного, серійного, масового виробництва

2. Збутова діяльність ,її суть ,економічне значення та організаційна структура

Збут - це система відносин у сфері товаро-грошового обміну між економічно і юридично суб'єктами ринку збуту комерційні потреби, що реалізують свої. Суб'єктами ринку збуту виступають продавці й покупці, а об'єктом збуту є безпосередньо товар.

Завдання діячів ринку збуту полягає в тому, щоб здійснити взаємовигідні товаро-грошовий обмін між продавцем і покупцем. Маркетингова діяльність усіх учасників на ринку збуту активно сприяє цьому обміну, виявляючи потреби, і направляючи потоки в системі " товар-гроші" назустріч один одному (Рис. 1) [15, с. 3]:

1) перший потік спрямований до споживача й несе в собі ідеї, товари й послуги вигідні й потрібні споживачеві;

2) другий потік спрямований від споживача й несе корисність для продавця у вигляді грошей або їх еквівалентів.

Рис. 1 Взаємодія суб'єктів маркетингової системи на ринку збуту

Маркетинг регулює ці потоки таким чином, щоб забезпечити максимум задоволення обох партнерів. При цьому, ініціатива залишається за підприємством, що пропонують свій товар. Воно повинне пропонувати товари, відповідні до очікувань споживачів і робити це краще конкурентів. Одночасно виробник повинен або створити власну систему збуту, або враховувати вимоги посередників, які й доставляють товар до споживача в потрібне місце, у потрібний час і в необхідній кількості [15, c. 4].

Завдання маркетингу полягає в пошуку постійних переваг над конкурентами шляхом задоволення бажань споживача. Перевага над конкурентом може виражатися як у наданні споживачеві більших вигід для задоволення його бажань, так і в більш швидкій реакції на зміну попиту та пропозиції ринку.

При оцінці ринку збуту необхідно визначити границю ринку, на якім має намір працювати продавець. Границі ринку збуту встановлюються шляхом аналізу й сполучення продуктових границь товарного ринку й географічних границь, обумовлених можливостями підприємства - продавця. Важливим інструментом оцінки перспективності ринку збуту є дослідження його кон'юнктури.

У цьому випадку, у якості предмета дослідження служить наступна система конъюнктурообразуючих факторів [15, c. 6]:

1) фактори, що характеризують товарну пропозицію;

2) фактори, що характеризують попит;

3) пропорційність ринку збуту;

4) ділова активність ринку збуту;

5) рівень конкуренції й монополізації;

6) характеристика системи розподілу (дистрибьюции);

7) рівень комерційного ризику.

Принято выделять две основные схемы организации сбыта

Горизонтальная структура отражает разделение целевой деятельности компании на отдельные задания и функции и их интеграцию в отдельные подразделения. Как будет показано ниже, в основе такой структуры лежат четыре основных принципа, каждый со своими достоинствами и недостатками.

Вертикальная структура отражает иерархию организации. Чем больше уровней управления между высшим руководством и рядовыми сотрудниками, тем сложнее структура организации. По мере роста компании количество иерархических уровней в ней увеличивается, и соответственно больше усилий требуется для координации их деятельности.

БИЛЕТ № 15