Обсяг обстеження й підготовка до операції

Обсяг передопераційного обстеження ідентичний такому в традиційній хірургії. Виконують клінічні, біохімічні аналізи, рентгенологічні дослідження (оглядова рентгенографія, іригоскопія), фіброгастроскопію, сонографію.

При колоректальному раці необхідно ретельне обстеження печінки: УЗД, комп'ютерна томографія із внутрішньовенним і (або) пероральним контрастуванням. При локалізації пухлини в прямій кишці показане ендоректальне УЗД для визначення глибини проростання (пенетраціїї) пухлини і її відношення до прилягаючих органів. Більшими діагностичними можливостями володіє інтраопераційна сонографія печінки з використанням спеціальних зондів, які вводять у черевну порожнину через лапароскопічні троакари.

Підготовка пацієнта до операції включає:

1) передопераційне механічне очищення кишечника;

2) передопераційну оральну профілактичну антибіотикотерапію;

3) періопераційне внутрішньовенне введення антибіотиків для пригнічення як аеробної, так і анаэробної кишкової мікрофлори.

Деякі хірурги воліють використовувати проносні засоби й клізми для механічного очищення кишечника. У багатьох клініках Західної Європи й Північної Америки популярний метод антеградного перорального лаважа з використанням розчину поліетіленгліколя: хворий випиває 4 л. розчини поліэтиленгліколя протягом 3 -4 год, починаючи з 7 год ранку, за день до операції.

Апендектомія - одна з найбільш розповсюджених операцій у хірургічній практиці, тому що гострий апендицит протягом життя виникає в 7% населення. До невирішених проблем лікування цього захворювання відносять не тільки пізню діагностику з розвитком важких ускладнень, але і необґрунтоване проведення апендектомії, частота якого досягає 20-40%. При виявленні незміненого червоподібного відростка повноцінна ревізія черевної порожнини через розріз у правої здухвинній ділянці неможлива. Крім того, необґрунтована апендектомія може привести до небажаних наслідків як у ранньому, так і в пізньому післяопераційному періоді. До останнього відносять вторинна безплідність у жінок, злукову непрохідність кишечнику, утворення гриж і ін. Лапароскопія дозволяє установити точний діагноз гострого апендициту в 95-97% випадків, а при відповідних показаннях - виконати лапароскопічну анендектомію (ЛА).

Проте, переваги ендохірургії в лікуванні гострого апендициту виявляються не настільки яскраво, як при лікуванні жовчокамۥяної хвороби (ЖКХ) чи в оперативній гінекології, по наступним причинах:

1. Традиційна апендектомія в типових випадках - малотравматична операція, виконувана через невеликий розріз без перетинання м'язів передньої черевної стінки.

2. Виконання ЛА на відміну від традиційної апендектоміїї потребує загального знеболювання.

3. Для виконання ЛА необхідно дороге устаткування, а також наявність кваліфікованих фахівців і підготовленого персоналу.

4. Специфіка невідкладної хірургії передбачає виконання операцій у вечірній і нічний час, тому в більшості випадків немає можливості залучити кваліфікованих фахівців.

Показання до ЛА ті ж, що і до відкритої операції, однак за останні роки були виділені групи пацієнтів з гострим апендицитом, у яких ЛА має безсумнівні переваги:

1. Пацієнти, у яких неможливо виключити гострий апендицит навіть при динамічному спостереженні. Діагностична лапароскопія дозволяє уточнити діагноз і перейти до ЛА, технічно здійсненного в 70% пацієнтів.

2. Жінки репродуктивного віку, у яких клінічно складно провести диференціальну діагностику між гострим апендицитом і гострій гінекологічній патології. У цій групі частота необґрунтованих апендектомій досягає 22-47% (для порівняння: у чоловіків -і 7-15%), що приводить до небажаних наслідків у виді злукового процесу і вторинної безплідності. Також украй важливий косметичний ефект операції.

3. Пацієнти із супутнім цукровим діабетом, що збільшує ризик розвитку гнійних ускладнень.

4. Пацієнти з вираженим підшкірним жировим шаром передньої черевної стінки. У цьому випадку традиційна апендектомія вимагає значного шкірного розрізу і часто ускладнюється нагноєнням рані.

5. Пацієнти, що бажають проведення ЛА.